Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

— А мені подобається. — Червоні очі Неро спалахнули лукавством. — Музика, світло, атмосфера флірту. Давно не брав участі в подібних гучних зібраннях. 

— Невже раніше брали? — виринув з-за його спини Стефан і досить галантно вклонився. Вбраний в чорний смокінг й бездоганну білу сорочку з манішкою вампір виглядав дуже стильно, просто по-вампірячому елегантно. — Я й не знав.

— Ти взагалі багато чого про мене не знаєш. Малий ще. Підростеш — розповім.

— І ось так завжди! — Стеф показово закотив очі. — Стараєшся, лікуєш усіх, науку осягаєш, а все одно опиняєшся цуценям проти запеклого вовка.

— Так ти і є цуценя. — Неро знизав плечима. — Але я не втрачаю надії виховати з тебе щось пристойне. Років через двісті.

— Магістре! Я не проти конструктивної критики, але ж не при дамі! — обурився Стефан.

— Щось мені підказує, що Олена вже й так усе зрозуміла. — Демон люб'язно простягнув мені руку. — Складеш мені компанію? Я сьогодні без супутниці.

— Вважатиму за честь.

— Гей! А я як?

— А ти поки пройдися залом, розімнися. Корисно іноді відриватися від стільця в кабінеті. У нас з Оленою знайдеться, про що поговорити.