Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

— Мені час йти, але наша розмова ще не закінчена.

Вилітаю з кімнати, щоб не наговорити ще більше ганебних слів. У коридорі на мене чекає бабуся, зі сплетеними на грудях руками.

— Ти знову дівчинку дратуєш?

— Вона сама ще те золотце.

— А знаєш, нехай йде. А ми їй з Тіною допоможемо. Жити з таким хамом та нервувати… навіщо. Мозок не вмикаєш — то й живи самотиною. Бо тобі ні я, ні сестра вже не потрібні.

— Це не правда!

— А чому тоді таке ставлення до Ади? Ви обидвоє — заручники темних справ Корольова. Їй найважче в цій ситуації, бо той чоловік — її батько. У тебе є ми, але ти нашу любов кожного разу своїм спротивом паплюжиш. Усьому — край.

Бабуся йде на кухню, а я стою в центрі коридору та розгублено дивлюся на свої руки. А вона ж має рацію. З ким я воюю? Якщо маю претензії — то їх варто висловити Корольову.

Швидко одягаюся та рушаю до салону. Варто провітритись та добре обміркувати те, що коїться. Не розумію своєї поведінки. Чому в Аді шукаю корінь своїх проблем?

Чому й досі не можу усвідомити, що попереду на нас чекає спільне батьківство? І я не хочу бачити свою дитину десь і колись раз на тиждень. Мої батьки чудово прожили понад двадцять років, виховували нас та не скаржились, бо… кохали одне одного. У нас не так. Але чи спільні обов’язки нас зблизять?

Усе геть заплутано, нелегко та змушує дратуватися. Але не варто вступати в конфлікти, бо голова йде обертом.