Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

Зоряна, підібгавши під себе ноги, зручно вмостилася в кріслі з товстою книгою у твердій обкладинці в руках. Це було видання «Як навчитися передбачувати майбутнє з нуля?». Цей підручник (наче шкільних посібників їй було мало) принесла Пенелопа з бібліотеки, бо Зоряна тепер намагалася не з’являтися там, де її могла зустріти Алоїза. Дівчинка сиділа й дивилася на яскраву обкладинку, але чогось не поспішала відкривати саму книгу. Зоряні в голову прийшла кумедна думка, що якби вона й справді мала б здібності до передбачення, то вже б напевно знала, що там написано. Її розмірковування перервав Міха, який раптово з’явився в кімнаті й ледь, з розгону, не перекинув письмового стола. Наразі він старанно вивчав закони телепортації. Однак, ще не все давалося йому добре.

Він весело засміявся, поглянувши на перелякане лице Зоряни та жартівливо запитав: 

— Думала, що це Алоїза по твою душу прийшла?

— Нічого я не думала! — розсердилася дівчинка. — Давай, рознеси мені кімнату та зроби так, щоб сюди прийшла мама й побачила тут тебе. 

— Вибач, — винувато знизав плечима Міха, — я просто дуже захотів тебе побачити й мимо волі перенісся сюди. Проте я буду старатися надалі контролювати свої думки. 

Після цих слів Зоряна перестала хмуритися та ласкаво посміхнулася: 

— У тебе з телепортацією явно краще, ніж у мене з передбаченнями. Я вже п'ятнадцять хвилин дивлюся на цю книгу й не можу себе змусити її відкрити. 

— Давай разом почитаємо, — запропонував Міха й хитро підморгнув. Він присів на стілець поруч і вони відкрили книгу. Там було сказано: «По-перше, у чаклунки/чаклуна повинна бути добре розвинена інтуїція. Хороша інтуїція — це 90% майбутнього передбачення. По-друге, мають бути також чисті думки. Чим світліші думки та стан чаклуна/чаклунки, тим точніше та ясніше буде передбачення. По-третє, віщун чи віщунка мають бути дуже сконцентрованими. Ніщо не має відривати від питання, яке поставлене Всесвіту». 

— Ну от, — пустотливо промовив Міха та знову розсміявся, в нього сьогодні був явно хороший настрій, — все дуже просто. Тобі потрібно лише мати світлі думки, добре зосередитися та мати розвинену інтуїцію. 

Ввечері, коли тато з мамою заснули, а Міха вже давно був у себе вдома, дівчинка вирішила спробувати ще раз. Вона прибрала всі речі зі столу, принесла з кухні дві великі свічки, що приємно пахнули лавандою й поклала між ними книгу. Зоряна запалила свічки та спробувала налаштуватися. Однак в голові було дуже багато різних думок. Юна чаклунка глибоко вдихнула та закрила очі. Вона уявила як усі думки поступово щезають з голови. Як там стає незвичайно світло та порожньо. І далі дівчинка спокійно спитала себе, що станеться в майбутньому? Що її чекає?

 Через деякий час Руденька побачила поле з квітами. Сонечко яскраво світило на безхмарному блакитному небі. Поруч з галявиною розташовувався густий темний ліс. Вона повернула голову й побачила зеленого кольору високий будинок, який виднівся у гущавині. 

Наступний кадр. Темна кімната. Залізні двері. Кам’яні стіни й підлога. Всюди волога. У кутку лежить Авіджа. З його скроні стікає кров. Поруч сидить і скулить Шарик.

Ще мить. Все поглинає туман. Міха йде через ліс. В одній руці він тримає мапу, а в іншій — компас. Він повертається до Зоряни:

— Я знайду його, — каже їй. Його слова розходяться навкруги, відлунюють кілька разів. Далі все знову поглинає туман. 

Зоряна відкрила очі, знову опинившись у своїй кімнаті, у квартирі де живуть її батьки. «Що це може значити? Невже Авіджу загрожує небезпека?», — стривожилася дівчинка. Вона задула свічки та з силою закрила книгу.