Читати книгу - "Відродженя острова, Серена Давидова"

— Ти знову говориш загадками, — скептично усміхнувся принц.

— Я знаю більше, але не можу сказати всього. Інакше майбутнє зміниться.

Він зітхнув.

— Якщо я буду щасливий — гаразд. Ходімо назад, а то твій наречений ще вижене мене з Гренхейму.

— У такому настрої ти мені більше подобаєшся, — зітхнула Інгеборда.

— У якому?

— З усмішкою.

— Ти змушуєш мене ревнувати, — із темряви обізвався Сігурд.

— Ну, я ж казав, — тихо засміявся принц.

— Сіг, ти ревнуєш дарма, — Інгеборда лагідно торкнулася його руки і поцілувала в щоку.

Сігурд усміхнувся й приобняв її.

— Божена передала результати твого огляду. Завтра можемо вирушати до руїн.

Вони неквапом йшли між будинками, коли Інгеборда раптом запитала:

— Ви довіряєте Горму?

Рагнальд здивовано глянув на неї.

— Чому питаєш?

— Він... не такий, як ви. І ви розмовляєте з ним інакше.

Сігурд примружився:

— Ти про що?

— Не знаю… — Інгеборда на мить замислилась. — Просто я щось відчуваю. Пророцтво про зраду з’явилося, коли ви були разом. Воно стосується когось із вас. Але я не бачу, хто яку роль грає.

Чоловіки переглянулися, але мовчали.

— У руїнах є кістки драконів. Я не хочу, щоб хоч одна з них залишила острів. Відчуваю, що їх треба зібрати разом і не дозволити нікому чіпати.

— Якщо це важливо для тебе — ми допоможемо, — знизав плечима Рагнальд.

— Це справді важливо… — Інгеборда зупинилася. Сігурд, відчувши її вагання, м’яко взяв її за руку.

— Ді, скажи все, як є. Ти знаєш — усе залишиться між нами.

Вона поглянула йому в очі.

— У мене сильне передчуття: Грег і Горм не повинні знати про залишки драконів.

— Зрозуміло. Ми щось придумаємо, — кивнув Сігурд.