BooksUkraine.com » Гумор » Африка, сни 📚 - Українською

Читати книгу - "Африка, сни"

182
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: Гумор. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 93
Перейти на сторінку:
план в профиль, фронтальный средний план: физиономия Сільодки над лицом Матильды, крупный план пальцев, зажавших рыжую прядь).

Стол ходил ходуном, череп крупного грызуна скакал по столу, пощелкивая острыми зубами (крупный план). Портрет гендиректора «Экстер» стал еще более печален, из пронзенных дротиками глаз сочилась кровь (крупный план).

Портрет князя, как обычно, eбнулся со стены со страшным стуком (фронтальный общий план: Сільодка над Матильдой на переднем плане немного слева, за ними окно с грозой и развевающейся занавеской, справа на стене – в кадре падающий со стены портрет князя).

Молния сверкнула за окном. Гром прогремел грозно, грохнула дверь, потянуло сквозняком, занавеска, в тщетной попытке удрать на волю, окутала любовников белым саваном. Стол под ними трясся в ритме несущегося поезда.

96. ЭКСТ. КАРПАТЫ. ГОРЫ. ТУМАН. ДЕНЬ.

Товарняк мчался сквозь грозу прямо на нас (фронтальный кадр), нeсся по вертикали сверху вниз (вид сверху), камера двигалась в противоположном направлении, и, проскользнув над поездом, зафиксировалась на горе, утопающей в тумане (вертолeтная съeмка). Волки завыли и страшно клацнули зубами (крупный план).

Поезд летел в горах, пробивая низкие тучи, ритмично стучал на стыках… (эпический общий план, поезд на фоне гор). В вагонах были упаковки, много упаковок (вид сверху). Томатный сок… Волки снова завыли...

97. ИНТ. АСК. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ПАСМУРНЫЙ ДЕНЬ.

Волчий вой перешeл в вой Матильды и Сільодки. Гроза, ливень, ветер и адская ебля – все смешалось в кабинете Сільодки. Дождь лил в окно, мокрые занавески окутывали любовников.

Стол покачивался, совпадая по ритму с товарняком. Череп грызуна скакал по столу и стучал зубами, как товарняк колесами на стыках. Матильда завыла, Сільодка зарычал, стол затрясся, подскочивший череп грызуна укусил Сільодку за палец, молния сверкнула, гром прогремел.

98. ЭКСТ. КАРПАТЫ. ГОРЫ. ТУМАН. ДЕНЬ.

Несколько упаковок разорвалось, красная струя тянулась за последним вагоном, брызги летели, смешиваясь с дождем. Молния осветила последний вагон поезда, и красную струю, бьющую через щель в двери. Волки мчались за товарняком.

99. ИНТ. КАРАНДАШ. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ПАСМУРНЫЙ ДЕНЬ.

Матильда и Сільодка рухнули на пол. Сільодка стряхнул с пальца настырный череп грызуна, тот повис, уцепившись зубами за занавеску. Занавеска, измазанная кровавыми слезами гендиректора «Экстера», билась на ветру.

— Простирадло нареченої, – сказал Сільодка и заржал как идиот.

Матильда смеялась ведьминским смехом...

100. ЭКСТ. КАРПАТЫ. ГОРЫ. НОЧЬ.

Из последнего вагона выпал ящик, пакеты с соком полетели на рельсы. На упаковке слева в углу был изображeн князь Дракула. Надпись гласила: «Томатний Дракула. Таємниця справжньої сили» (крупный план).

Волки лакали красную жидкость из лужи. Разорваная упаковка сока валялясь рядом.

101. ИНТ. ОТЕЛЬ «ХАЯТТ». НОМЕР МАГАРАДЖИ. ЗИМНИЙ САД. ДЕНЬ.

Тигрeнок лакал шампанское из бокала. Магараджа лежал в позолоченной ванне, стоящей возле окна в роскошном номере киевского отеля «Хаятт» (контровое освещение, силуэтное изображение). Зелень и экзотические цветы окружали его, в клетках щебетали птицы.

Магараджа поил тигренка шампанским, курил сигару, отмахивался от попугаев, слушал грозу, бушевавшую за открытым окном. Занавеска шевельнулась. Тигрeнок зарычал.

Чeрная тень скользнула по его лицу. Огромный ворон влетел в окно, нагло раскачивался на люстре, каркал и пиздел на санскрите (здесь мы слышим его пиздеж в закадровом переводе). Охуевшему Магарадже ничего не оставалось, как лежать в ванне и трусить пепел от сигары в шампанское:

— Нарешті всемогутній Брама вказав мені твій шлях, володарю, – пафосно прокаркал ворон на санскрите.

— Хто ти? – прохрипел Магараджа.

— Я Сарасваті, вождь магів-душителів, володар тіней в царстві богині Калі, да не збреше мій недостойний язик, – вычурно сказал ворон.

— Не знаю, ким ти був в своїх попередніх народженнях, але мої вірні сікхи застрелили цього мерзотника в делійському аеропорту, – сказал Магараджа, – або він перевтілився у ворону, або ти брудниш свою карму, пташко.

— Я Вася, – вдруг сказал ворон по-украински довольно неожиданно.

— Роздвоєння особистості, – сказал Магараджа, дымя сигарой. – Шо за країна, тут навіть ворони шизофреніки.

— Твоя донька в небезпеці, – сказал ворон Вася.

— У мене немає доньки, – мрачно изрeк Магараджа.

Ворон наклонил голову, посмотрел на Магараджу, взлетел под потолок, описал круг, потом понес какую-то абракадабру на санскрите, насрал Магарадже на голову и улетел в бушующую грозу.

— У мене немає дітей, чуєш, ти, дурна вороно?! – орал Магараджа ему вслед.

102. ИНТ. АСК. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ДЕНЬ.

Сільодка вешал на стенку упавший портрет Дракулы, и тут глаза князя внезапно полыхнули зеленым огнем.

— Вона тут!! – завопил Сільодка, отскочив от портрета.

— Ти сказився, любий, – сказала Матильда ласково.

— Відьма, – сказал Сільодка, – ти нічого не тямиш, відьма. Без неї вся ця кров мертва. Тільки вона дає життя всьому. І тепер вона тут. Він чує її. Вона тут.

— Хто вона? – спросила Матильда, – до чого тут портрет?

— Цей портрет дістався мені від матері, – шeпотом сказал Сільодка, – вона була уроджена Флореску. Ти знаєш, що це означає? Я прямий нащадок Князя по матері.

— Але твій батько… – сказала Матильда.

— Батько був звичайний сільський рагуль, – сказал Сільодка, – так вийшло. Це не має значення. Має значення тільки матір. Але я не хочу згадувати про них. Вони кинули мене. Просто загубили. Маленького хлопчика в чужій країні. За всі роки вони навіть не поцікавилися, чи я живий. А в цій країні, де ми опинилися, померти було зовсім неважко, повір мені. Але я вижив і відшукав портрет через багато років. І досить про це. Тепер це не має значення. Цей портрет мовчав всі роки. А тепер він почуяв її. Вона тут!

— Хто вона? – переспросила Матильда игриво. Она слушала рассказ любовника вполуха, она еще не успокоилась и хотела продолжения.

— Та, хто дає життя, – сказал Сільодка, – Я шукав її двадцять років, а зараз вона звалилася просто на голову. Можливо, сидить і п’є каву в буфеті з Вереснем і Борсюком або сміється дурним жартам операторів в курілці.

— Але ж ти не будеш бігати по всьому АСК з портретом свого родича, чекаючи, поки він не

1 ... 77 78 79 ... 93
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"