Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Грегор приїхав в маєток не через від'їзд матері, а через те, що на званому вечері у баронеси Омелі де Жерак він дізнався, що лорд Берклі когось спокусив на балу у Керрінгтонів. Грегор знав, що там була і Лілі. А згадавши натяки цього мерзенного типа про те, що він неодмінно пограється трішки з його прекрасною племінницею, ледве стримався в той момент, щоб не набити тому його нагле лице.
Ще він приїхав сюди із-за вчорашньої зустрічі з цим покидьком, чия репутація спокусника невинних дівчат, багатьох батьків і матусь змушувала уважно стежити за своїм чадом, коли поруч на якомусь балу був цей мерзотник. Але запрошувати його на бали, продовжували всі, тому що плітки нічого ще не значили. І попри усі ці історії його репутація залишалася прийнятною нормами суспільства.
Грегор згадав, як з вдаваною посмішкою привітав негідника в клубі.
- Радий вас бачити, ваша світлість.
- Я теж дуже радий, лорде Берклі. Чув, вам випала честь побувати на балу у моїх сусідів Керрінгтонів?
- Так, мав таку честь. Ще мав величезну честь познайомитися з вашою племінницею, міс Вотерс, особисто. - На останньому слові лорд зробив великий наголос.
Грегор стиснув долоні в кулаки від цього натяку.
- Ви мали рацію, мілорде, міс Вотерс - дійсно рідкісна пустунка! Ой! - посміхнувся лорд Берклі гордовито, розігруючи саму невинність. - Пробачте мене. Не те слово вирвалося. Я хотів сказати «красуня».
- Вона тобі не пустунка, мерзотнику! - крикнув Грегор обурено, накидаючись люто на того з кулаками. - І не красуня! Якщо ти її хоч пальцем торкнувся, то я тебе знайду і уб'ю! - бушував він.
Єдине, про що тепер він шкодував, пригадуючи ті події, було тільки те, що він погано набив цьому мерзотнику морду, бо не встиг. Їх просто розтягнули в різні боки друзі, не допустивши скандалу.
Тому граф Бейлі сидів сумний за сніданком. Компанію йому склали: його племінниця, - винуватиця його нинішнього стану, - і її подруга.
- Що вам повідомила в листі бабуся? - запитала Лілі у нього.
- Бабуся змушена затриматися трішки на довше, аніж планувала спочатку, - відповів Грегор. - Вона просила мене добре про тебе піклуватися. І ще у мене є одне важливе повідомлення.
- Яке?
- Через тиждень ми їдемо з тобою в Лондон на твій перший сезон. Це буде твій дебют. І бабуся сподівається, що ти вже в цьому році знайдеш собі гідного жениха.
- Як це чудово! - вигукнула міс Керрінгтон. - Лілі, ми з тобою разом будемо дебютантками! Мої батьки теж їдуть до Лондона. І ми зможемо всюди бути разом. Як це чудово! Танці, увага кавалерів, флірт!
- Міс Ребекка ніякого флірту! - попередив її Грегор.
- Це зовсім безневинний флірт, мілорде!
- Твої батько і брат зі мною будуть одностайними.
- Так, ваша світлість, вибачте, - засумувала Ребекка. – Так, просто ляпнула, не подумавши.
- Лілі, а ти хіба не рада цій новині? - запитав Грегор племінницю. - Це ж така гарна можливість для тебе побачити вищий світ і себе показати. Ти ж красуня! Будеш неодмінно виблискувати на всіх балах, раутах і ...
- Мені це не потрібно, дядю, - відповіла апатично дівчина.
- Що з тобою, мила моя? Ти захворіла? Може, тебе хтось образив? - схвильовано запитав граф, уважно вивчаючи реакцію небоги. - Ти скажи мені, і я цьому негіднику всі зуби перерахую!
Грегор боявся того, що лорд Берклі все-таки спокусив його племінницю. Йому потрібно було якось про це дізнатися. Але як? Не запитати ж її відкрито!
- Дядечку, зі мною все в порядку. Та не хвилюйтесь ви так. Мене ніхто не образив. Я просто сумую за бабусею.
- Ах так! - з полегшенням зітхнув він. - Я про це не подумав.
- Лілі, не треба сумувати, - втрутилася Ребекка. - Через годину приїде Фредерік. І ми поїдемо гуляти по лісі. Ти забула про це?
- Так.
- На чому ви поїдете? - поцікавився Грегор.
- На конях, звичайно, - відповіла Ребекка, мило усміхнувшись дядькові своєї подруги. - У вас, мілорде, такі красиві коні!
- Але Лілі боїться коней і не вміє їздити верхи, - повідомив він.
- Помиляєтеся, сер. Фредерік відучив Лілі їх боятися і навчив її їздити верхи за той час, що ви були в Лондоні.
- Ось як! - здивувався Грегор. "Цікаво, цікаво! - подумки обурився він. - Чому ще навчив цей вискочка мою Лілі, поки мене не було поруч?»
- А мені можна з вами, міс Керрінгтон? - напросився Грегор, згораючи від ревнощів.
- Звичайно.
- Ви впевнені, що я вам не заважатиму?
- Ні крапельки, графе. Ви навпаки скрасите нам прогулянку. До того ж моєму братові потрібно з вами про щось важливе поговорити. Він уже давно про це планує.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна», після закриття браузера.