Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Енді оглядається, прислухається, на його руках блиснули пазурі. Ой-йой, я не хочу залишитися з хижою кішкою наодинці в лісі. Якось мені і сексу на дереві перехотілося.

- Есмо!

Над нашими головами кружляє великий птах, чую хижі зойки. Енді змахнув рукою, довкола мене утворився прозорий купол. Ну, знову він у захисника грає. Я й сама можу за себе постояти!

Тим часом хижак опускається нижче, за спиною Енді розкрилися два величезні крила. Він, як і я, може обернутися птахом повністю або залишитись у тілі людини, але випустити крила. Мені подобається другий варіант. Почуваєшся могутнішим.

Не знаю, з чого Енді так розлютився, йому точно нічого боятися. Я бачила ці потужні двокольорові блискавки, що вилітають із його рук. Їм навряд чи хтось зможе протистояти. Я майже впевнена, що сильнішого за Енді мага не знайдеться. Забула у нього спитати, на якому він зараз рівні. Вочевидь, що на верхньому, тобто п'ятому. Ким би не була ця пташка над нами, я абсолютно спокійна.

- Есмо, додому! Переміщайся!

Я хочу подивитися взагалі-то. Мій хлопець – супергерой, чого мені боятися? Подивлюся, що тут починається. Сам же купол довкола мене зробив.

Енді смикнув пальцями в моєму напрямку, і тієї ж миті я впала на ліжко.

- Що-о-о? Я хочу назад! – кричу в своїй кімнаті.

Навколо мене знову купол, з якого жодним способом вибратися я не можу. Енді просто закинув мене додому. Ну як так?! Що він зі мною, як із маленькою?! Я битися хочу! Або хоча б подивитися, як він надере пір'їнки тому хижакові. А він закинув мене на ліжко! І думок моїх, напевно, не чує! Ось я йому влаштую!

Провалялася без діла близько двох годин. Натомість із Фенею був час поспілкуватися. Він увесь час ховається, коли до мене приходить Енді. Я їх не поспішаю знайомити, та й це проти правил. Припише мені потім мій перевіряючий якесь порушення, матиму проблеми на роботі.

Ну, коли він уже повернеться? Я втомилася чекати!

У відповідь на мої стогнання, Енді з'явився в кімнаті - Феня знову зник.

- Есмо... - Моє ім'я мляво злетіло з його губ. Чоловіче тіло впало на підлогу біля мого ліжка. Захисна сфера тим часом випарувалася.

- Енді, що трапилося?

Кидаюся до свого призначеного і вперше відчуваю страх за нього. Мене обдало холодом, зсередини рветься щось лякаюче, кров не закипає, швидше холоне в жилах, ось-ось перетвориться на кригу. Не розумію, чи це зараз мої почуття чи його?

- Есмо… Чай…

- Так, Енді, зараз принесу.

У лежачого на підлозі в руці виявився паперовий пакунок.

- Ось цей завари, будь ласка.

Не знаю, що це він мені простягає, але без запитань приймаю. Виявляється, він п'є якийсь особливий чай. Зроблю і собі порцію. Пакунок пахне фруктами. Вже знайомий мені аромат. Ми пили цей чай разом. Може він із афродизіаками? Так, я у своєму репертуарі. Навіть у таку хвилину в голові мелькають вульгарні думки.

Що могло так виснажити Енді? Після битви з монстрами він теж був млявим, але зараз усе змінилося. Від нього віє чимось незнайомим, чужим. Боюся зізнатися, але я відчула від нього погану енергію, як від темних магів. Потрібно викинути це з голови. Віднесу Енді чай. Сподіваюся, він не чув мої думки, доки я була на кухні.

Відпоюю свого ненаглядного чаєм. Він уже лежить на моєму ліжку, посміхається до мене. Хотіла б зараз приховати від нього свої думки, але поки що не знаю, як це робиться.

- Не треба, Есмо. Я хочу знати все, що ти думаєш.

- Хто це був, Енді?

- Не бери в голову. Іди до мене, – тягне мене за руку, завалює на себе.

Гаразд, у голову брати не буду, а в рота можна?

Енді вже знімає штани. Як швидко реагує! Вже й утому як рукою зняло. Пожвавішав, збудився. Знаю, що він так ухиляється, відволікає мою увагу. Я маю бути стійкою. Не піддамся йому, доки не відповість на мої запитання.

Енді веде рукою по моїй талії, вже торкається шкіри під одягом. За секунду переносить наші речі на стілець. Ми вже абсолютно голі. Наступ в активній фазі. Я не можу чинити опір.

А, гаразд, будь що буде. Хочу його.

Поклав мене на живіт, рукою піднімає попку. Ох, як я цього хотіла! Щоб він ось так взяв мене ззаду... Відчуваю твердий член між сідницями, треться, дражниться, хоче зануритися глибше. Енді схилився наді мною, його груди торкаються моєї вигнутої спини. Губи покривають шию поцілунками, кінчик язика ковзає по вуху, руки по черзі гладять груди. Він їх м'яко стискає, а я здригаюся, піднімаю попку, бажаючи якнайшвидше відчути його в собі.

- Не дражни, Енді, я хочу тебе всередині, - ледве дихаю, говорю з придихом.

- Есмо, яка ж ти гаряча, - мій герой шепоче над вухом.

Я – пластилін у його руках. Роби зі мною все що хочеш. Став у будь-яку позу.

- Я трахну тебе ззаду, Есмо, - як це сексуально звучить, я намокла остаточно, - хочу, щоб ти голосно стогнала. Есмо… кричи, наскільки це можливо.

Давай уже Енді, вставляй. Трахай мене ... Так, як це пошло і сексуально. Я шалено цього хочу.