Читати книгу - "Трясця твоїй ящірці!, Тетяна Гуркало"

Ця перевірка на відповідність виявилася тою ще гидотою. І пройти її могли не всі. І саме через це Оксану вкрали з рідного світу. Бо хтось повинен був інспектору розповісти про переваги безалкогольного мохіто над пивом. Хтось, хто справді знає ті переваги. Кому воно справді подобається. Бо клятими інспекторами завжди стають менталісти. І ці кляті менталісти справжні ходячі детектори брехні.

— Так-так, — сказала Оксана, відчуваючи, як її губи розтягуються в широкій і неприємній посмішці. — Рекламувати майбутнє меню значить повинна.

Дракон посміхнувся. Загадково так, привабливо. Зелені очі натякали на всіляке, про що пристойна дівчина й знати не повинна, чи хоча б вдавати, що не знає.

— Пфи, — додала Оксана.

Дракон кліпнув.

— Значить, до вас тут менталісти ходять. Перевіряють. А в вас тут… — вона подивилася на гнома з блокнотом, котрий старанно щось строчив, на відьму, котра нерухомо стояла під стіною і недобре дивилася на інспектора. — А в вас тут дурдом, що в тій сім’ї з прийомними дітьми, до котрої завжди невчасно соцпрацівник приходить. Приходить він такий, а тут, як на зло, вчора сталася невелика пожежа, двоє хлопчиків побилися і тепер в синцях, а старшенька дочка і зовсім закохалася і цілими днями ридає, через що матері навіть прибирати ніколи. Дитину втішати потрібно. Правильно я розумію? І хтось повинен це все пояснити, не збрехавши і так, щоб соцпрацівнику сподобався цей дурдом.

Дракон знову кліпнув.

— А знаєш, — Оксана зробила крок до дракона і вперлася пальцем в його груди, жалкуючи, що не здогадалася сходити до манікюрних діл майстрині і зробити собі гострі кігті, котрими мідний нагрудник можна проштрихнути, якщо дуже треба, — знаєш, що ці соцпрацівники питають в першу чергу?  — Дівчина примружилась, бо знала. Були в неї сусіди з подібними проблемами. — А в першу чергу розпитують дітей, чи добре їм тут, чи не ображають їх. А я в цьому питанні щось плутають. І мені насправді хоч і цікаво, але бути тут не хочеться. І як ти мене переконуватимеш? Щоб мені дійсно захотілося?

Дракон засяяв очима і спробував обійняти, за що отримав ліктем в живіт. Живіт був твердий, але Оксана вирішила вдавати, що то не проблема.

— Е, ні, я ніколи не мріяла про багатія-коханця, так що залиш ці свої пропозиції при собі! Бо я буду вважати, що ти намагаєшся мене обдурити і про це точно дізнається інспектор.

Дракон сумно зітхнув, клацнув пальцями і всівся на стілець, котрий з’явився ні звідки. Оксана сіла на другий навпроти, а то чого стояти? Кирп залишився на підлозі і продовжив писати. І вигляд він мав дуже натхненний.

— Чого ти хочеш? — спитав Микаль.

— О, чого я тільки не хочу. Кирп, тут все моє? — спитала про всяк випадок.

— Співвласність! — гордо припечатав гном. — Бо інакше сенсу нема. Бо найманий робітник, то таке. Сьогодні тут, завтра десь не тут. А заради свого можна постаратися.

— Ти мудрий, — похвалила його Оксана.

Дракон знову зітхнув.

— Значить, співвласність. Згодна. Але так, як саме я повинна розбиратися з інспектором, придумувати меню, дегустувати напої…

— На одні лише проценти ти не згодна, — сумно кивнув дракон.

— А іще мене викрали і в мене моральна травма, — прозоро натякнула дівчина. — Кирп, що в вас тут з моральними травмами роблять? Бо в нас за них судяться і отримують кошти. Чийсь дід випадково ніякого закону не придумав?

— О-о-о-о-о… — натхненно застогнав гном і згадав аж три підходящі закони.

— Яке чудове королівство, — пробурмотіла Оксана. — Воно мені вже починає подобатися.

Дракон іще раз зітхнув і обізвав:

— Шантажистка.

— Я бідна дівчина, в котрої навіть скутера нема. І я сюди не хотіла.

— Добре, що там їй по законах потрібно віддати?

— Ну, одруження вона не візьме. Міряти по вазі… насправді ні одного разу так не робили і не треба. Бо тоді податки в такий політ відправляться, що всіх скарбів не вистачить. Рисові зерна, то не те, та й не вмієш ти з рису портрети вирізати…

Очі дракона спробували полізти на лоба.

— Точно! Те, що сама вибере! В одного дурня так цілий палац відібрала та украдена, але потім продала, бо його ж утримувати треба. Краще вже якийсь дуже потрібний артефакт вибирати.

Оксана кивнула.

— Далі, про зарплатню…

— Ти співвласник, — здивувався дракон.

— За консультації треба платити. За боротьбу з інспекторами. За мій чудовий настрій. А то прогорить це діло ще і нічого я не отримаю. От який в мене може бути настрій?

Дракон тихо рикнув і подивився на все ще нетверезого гнома.

— Я підрахую! — засяяв той. — І зроблю все, щоб не образив! В золоті купатися будеш! — пообіцяв Оксані і вона зрозуміла, що вже майже готова розмовляти з соцпрацівником, точніше детектором брехні, точніше інспектором. — Але мені потрібний контракт, де це все буде записано. Де того пугача носить?

— Ніде, — промуркотіло з підлоги.

Дівчина подивилася вниз і побачила великого чорного кота з жовтими очима.

— Я це, я, денник. Я завжди там, де контракти підписують з моїми підопічними.

Дракон тихо влаявся і вигляд в нього був такий сумний, що Оксана зрозуміла — він уже жалкує, що її вкрав. Але платити податки все ще не хоче. Бо шантажистка з іншого світу всяк менше візьме. Та й те діло може не прогоріти, якщо пощастить.