Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Сеньйор Агрідо схвально кивнув:

— Добре. Лише будьте обережними й майте на увазі, що не всі тут такі прості, якими здаються.

І ось усі троє, модно виряджені, постали перед Дієго. Енріке був у сучасному бомбері з легкого матеріалу яскраво-бордового кольору з чорними вставками. Під бомбером була чорна футболка з яскравим графічним принтом, а доповнювали образ молодіжні джинси з ефектом потертості, завужені донизу. На ногах у нього були бордові кросівки з білою вставкою та повітряними бульбашками на підошві.

Рональдо одягнув темно-синю футболку із золотистим принтом, зверху на якій красувався блискучий смокінг з градієнтним переходом кольорів. Чорні облягаючі еластичні штани підкреслювали його фігуру, а сірі кросівки з чорними акцентами завершували образ. На голові в нього була чорна панама з м’якими краями.

Але всіх, звичайно, затьмарила Хермоса. Вона з’явилася в елегантній оксамитовій сукні насиченого бордового кольору з глибоким вирізом на спині. Сукня була прикрашена витонченою золотавою вишивкою, що надавала їй вишуканості й розкішного вигляду. На ногах у неї були золоті босоніжки на високих підборах, а в руках — стильний клатч, оздоблений декоративним камінням.

Коли Енріке, Хермоса й Рональдо з'явилися перед Дієго у своїх карколомних вбраннях, він був вочевидь захоплений зненацька. Самовдоволена посмішка зникла з його обличчя, змінившись виразом здивування і, можливо, навіть заздрощів. Дієго оглянув кожного з них з голови до ніг, примружившись, немов не вірячи, що перед ним стоять ті самі люди, яких він глузливо відкинув нещодавно. Приголомшений, він не хотів так легко здаватися. Насупившись і розмірковуючи, як би їм завадити, він з викликом промовив:

— Що ж, ці вбрання можуть когось і вразити, але не мене. Думаєте, можна просто так пройти на вечірку, якщо вирядився, як павич? Я б не був таким упевненим.

— Невже ти не пропустиш самого Енріке Портеро на свою вечірку? — наполягала Хермоса.

— Слухайте, може, вам краще пошукати іншу тусовку, де ваші вбрання будуть комусь цікаві? — не відступав Дієго.

— Як цікаво! — продовжувала тиснути Хермоса. — Можу тільки уявити, яким невдахою ти виглядатимеш, коли я рознесу чутки про те, що ти проігнорував візит Енріке Портеро. Повір, це розійдеться по всій Академії швидше, ніж ти думаєш.

Дієго напружився, почувши її слова. Йому не хотілося стати посміховиськом, особливо зважаючи на те, як швидко чутки поширюються в модних колах. Він на мить замислився, споглядаючи на впевнене обличчя Хермоси, а потім перевів погляд на Енріке.

— Облиш сумніви, Дієго, пропускай нас, ми підходимо за всіма критеріями, — переконував Енріке. — Якщо ти не впевнений у своїй думці, то давай подивимося, як підніметься твій рейтинг після моєї появи.

— Ти занадто впевнений у собі, Портеро, — пробурчав Дієго. — Але знаєш що? Гаразд, я тебе пропущу. Але якщо ти зіпсуєш мою вечірку, то нарікай на себе.

Із цими словами він неохоче зробив крок убік, даючи дозвіл пройти, хоча було видно, що він у будь-який момент готовий ускладнити їм життя. Хермоса задоволено посміхнулася, усвідомлюючи, що опір зламано, і жестом запросила Енріке й Рональдо прослідувати за нею. Уся трійця впевнено увійшла на вечірку з відчуттям перемоги, залишивши Дієго позаду — адже він щойно втратив свій шанс виставити їх геть.

Глава 4

Енріке прокинувся від пронизливого відчуття холоду, яке охопило все його тіло. Насилу розплющивши очі, він одразу зрозумів, що лежить повністю голим у чужому ліжку. Навколо — незнайома обстановка. Голова розколювалася, а перед очима все пливло. Він піднявся на ліктях і озирнувся, поступово усвідомлюючи, що знаходиться в іншій каюті. Обстановка була чужою, і в голові закрутилися тривожні думки: що ж трапилося минулої ночі? Він спробував зібрати до купи уривки спогадів, але це тільки посилило його тривогу.

Минула ніч розчинилася в неясній низці танців, сміху, яскравих вогнів і численних пропозицій випити. Але як він опинився тут, у цьому ліжку, і чому нічого не пам’ятає? Його охопило ще більше занепокоєння від думки, що в цій каюті він міг опинитися не один.

Раптом він помітив темну фігуру в кріслі біля стіни. Незнайомець спостерігав за ним із виразом явного роздратування і невдоволення на обличчі. Енріке підвівся з ліжка, намагаючись прикритися покривалом, коли чоловік холодним тоном перебив його:

— Хто ти, чорт забирай, і що ти робиш голим у моєму ліжку?

У Енріке перехопило подих від жаху. Він не знав, що відповісти; серце шалено калатало. Поки він гарячково намагався знайти хоч якесь пояснення, чоловік у кріслі продовжив:

— Знаєш, я зовсім не радий знаходити якогось хлопчиська, який розлігся голим у моєму ліжку. Я чекаю пояснень, і краще б вони були переконливими.

Енріке несамовито намагався пригадати події минулої ночі, але думки плуталися. Жоден виразний спогад не спадав на думку. Здається, Рональдо підніс йому якийсь особливий коктейль, популярний на вечірках. Але ніхто не попередив, що від нього буде так важко на ранок. Енріке силкувався згадати, хто ще міг дати йому цей напій і скільки він випив, але все було в суцільному тумані. Він полохливо дивився на чоловіка, розуміючи, що потрапив у серйозну халепу, і тепер мусить знайти спосіб вийти з цієї ситуації, перш ніж усе стане ще гірше.

— Я... я нічого не пам’ятаю, — пробурмотів Енріке, відчуваючи, як кров відлила від його обличчя. Він судомно оглядався, намагаючись знайти хоч якусь підказку про те, що могло статися, але нічого не допомагало.

Чоловік насупився ще сильніше, його очі блиснули злістю. Він різко підвівся з крісла, його постать нависла над Енріке, мов загрозливий силует.

— Ти думаєш, що робиш, хлопчисько? — проричав він, стискаючи кулаки так, що побіліли кісточки. — Вирішив пробитися в Академію через ліжко, так? Думаєш, це твій шлях до привілеїв? Як ти тільки посмів!

Енріке спробував відкрити рота, щоб щось пояснити, але чоловік не дав йому ані шансу.