Читати книгу - "Рани, Daniello Dali"

Фрід дістав прихований під дахом мішечок карбованців. Для нього там навіть було окреме місце, в одному з кругляків, що тримали дах.

Біля великого воза, запряженого двома волами, зібралося все село. Чоловік в дорогому одязі, не схожому на тутешній, стояв між натовпом та фірою, й торгував з людьми. В нього часто замовляли випивку, або одяг, який він купував у великих містах. Також кожен охочий міг одразу щось купити, що йому запало в душу. Фрід вирішив порадувати Корінну, й купити їй якусь дрібничку.

Йому впала в очі маленька, дерев'яна фігурка, охайно вирізані, з купою деталей. На тій дивній істоті, не схожій на знайомих Фріду тварин, було пророблене хутро, кігті та ікла. Тварина чимось нагадувала кота, але з куди більшими лапами та хутром. 

“Надіюсь, це сподобається Корінні”, — думав чоловік.

Черга помалу рухалась, й вже підходила до нього. На його щастя, фігурку ніхто так і не купив. 

“Вітаю Фріде. А де Корінна”, — Олаф озирнувся по сторонах.

“Вона залишилась дома. І взагалі, ми з нею трішки посперечались, тому хочу якось задобрити її” — говорив чоловік.

“А чому посперечались ?” — сперся той на свій віз.

“Їй не подобається, що я привів додому пораненого хлопця, який ледь врятувався від смерті”, — заявив Фрід.

“Ох, складна ситуація, — Олаф почесав бороду: — Ну вибирай їй подарунок. Але зразу кажу, ціну все одно не скошу”

“Ну, зрозуміла річ. І я вже обрав. Хочу ось цю фігурку не зрозуміло кого”, — він показав на фігуру, що нещодавно розглядав.

“Ну щоб порадувати дружину, це такий собі подарунок, але воля твоя. З тебе три карбованці, будь ласка”, — мовив Олаф.