Читати книгу - "Мої 18, Сергій Олексійович"

Точніше це було навіть не озеро, а невеликий ставок. З одного боку, там знаходилась невисока бетонна гребля. А з іншого дорога, якою їздили тролейбуси й автобуси, і машини.
На нашому березі стояли роздягальні та понтони, з яких можна було стрибати у воду. І там були навіть невисокі вежі. Напевно метрів зо два у висоту не більше. Розташувалися ми в тіні. Від нас до води було метрів двадцять жовтого гарячого піску. А далі росли густі акація та тополі. І трава. Ось ми там і розклади свої речі. А то на сонці все-таки було дуже гаряче.

- Ось, куди ми зараз прийшли. - Почала пояснювати нам Аліна, — це вважається дорослий пляж. Тут глибина більша. А там за дорогою це вже дитячий. А ми ж із вами, дівчатка, не діти, як-не-як. А вже дуже дорослі пані. Тому це для пляжу саме для нас!

Вона сказала це з таким пафосом, що я мало не засміявся. Як на мене, всі вони ще були діти. Все-таки два роки різниці. Особисто я собі здавався вже досить дорослим чоловіком, хоч мені і йшов ще вісімнадцятий рік.

- А чому тут так мало людей? - Здивовано запитала Леся, озираючись на всі боки.

- Ой, Лесечко. - почала пояснювати їй Квіточка, своїм ніжним приємним голоском. - Сьогодні ж робочий день і всі дорослі дядечки та тіточки на роботі.

- О! Так треба було тоді у вихідні йти. - Засмутилося Леся. – А навіщо я тоді новий купальник купила. Він такий спокусливий. А спокушати щось тут нема кого.

- Мене спокушай, — почала сміятися моя Таня.

- Надішліть переодягатися, — підказала подружкам Яна, — а то навіщо ми сюди тоді взагалі прийшли?

Дівчата поспіхом підхопили свої нові купальники та побігли перевдягатися у найближчі кущі, а я залишився охороняти наші речі.

Як я вже казав день був не вихідний і тому, крім нас, на пляжі практично й не було людей. Лише кілька невеликих компаній відпочивало на іншому березі. А на нашому лежали в тіні якісь бабусі з дітьми. І хлопці, підлітки, років дванадцяти, хлюпалися біля самого берега.

Я озирнувся на всі боки. І на свій подив помітив, що недалеко від нас розташовуються якісь дівчата. Серед них я миттєво розгледів дівчину, яку я бачив у нашому дворі сьогодні з ранку. Така вона була струнка та з дуже гарною фігурою.

- Де наші покривала? Будемо тут. - Нарешті з'явилися наші дівчата й моя Таня відразу почала віддавати накази.

Усі дівчатка вже встигли переодягнутися у свої нові яскраві купальники. Що сказати? Це було дуже красиве та яскраве видовище. Особливо дуже гарна була Квіточка. Та й інші виглядало дуже красиво!

Ми швидко розклали наші покривала. І дружно вирішивши, що красти в нас особливо нема чого, всі разом побігли до води.

Поки мої дівчата ходили перевдягатися, я мав час розглянути ту дівчину з нашого нового двору. Судячи з усього, їй було років дев'ятнадцять. На ній був смугастий роздільний купальник та бейсболка.

Дівча та була чудово складена. У неї були гарні пружні груди та накачана попа. Все це я встиг помітити та оцінити. Мені закортіло з нею обов'язково познайомитись. Ну, як це зробити тут на пляжі, коли довкола неї була купа подруг і я теж був не один, я не знав.

Коли моя сестра Таня та її подруги побігли купатися, то, звичайно, всі погляди присутніх були тільки на них. І це було не дивно.

Зрозуміло, що мої дівчатка являли собою дуже привабливе і яскраве видовище. Немов у воду впало кілька великих та гарних квіток. І все це завдяки їхньому новим різноколірним купальником. Наша компанія ніби увібрала в себе всі квіти веселки. Починаючи від чорного із золотистим і закінчуючи яскраво-червоним купальником, у якому хизувалась моя середня сестра.

Але я не помічав цього. Мене, як магнітом тягло туди, де пустували у воді дівчата з нашого нового будинку.

Дівча на яку я звернув увагу теж пішла з подругами у воду. Вони плавали поряд. Ось недалеко від нас. І з ревнощами поглядали на Таню і її подруг.
А потім ця, дівчина, найдоросліша серед усіх, спритно та швидко сплавала на той бік.
Ніхто із її подруг за нею не поплив. Цікаво, це вона переді мною малювала дуже завжди така?

А тим часом наші дівчата теж вирішили зганяти на той берег.
- Білочко, пливи до нас, — звали Леся та Аліна мою середню сестру. Білочка — це тому, що прізвище у нас було Білка. Ось вони її так лагідно і називали.
Наскільки я зрозумів у них, у всіх були якісь псевдоніми. Вони з себе їх попридумували. Леся — Пташечка наприклад.

Але, я практично не стежив за Танею та її подругами. Озеро це було зовсім мале. І подітися тут особливо не було куди. Я думаю до іншого берега було метрів двадцять п'ять чи трохи більше. Так що тут все на увазі
І за сестер можна було особливо не переживати. Вони плавали у мене чудово. Вважай, що все дитинство на великій воді провели.

Вся моя увага була зосереджена на тому дівчиську з нашого двору, Судячи з усього, як я зрозумів, її звали Ніка. У неї було не дуже довге волосся, таке, завите. По плечі чи трохи довше. Повні губи. Довгі стрункі ноги. Вона дуже красиво і сексуально виглядала у своєму не такому вже й відвертому купальнику. Принаймні в порівнянні з іншими дівчатами.

А я прямо не зводив з неї очей. Не знаю, чи вона це сама це помітила, чи хтось підказав з її подруг, але вона теж час від часу почала поглядати в наш бік.

На мій інтерес і увагу помітили також і подруги Тані.

- Якщо вона живе у твоєму дворі, то ти можеш її легко знайти. Зараз є спеціальна програма, — підказала мені Леся. - Зазначаєш просто, де ти перебуваєш і там одразу видно, хто поряд живе з тобою в одному будинку.

Леся сказала мені назву і я подумав, що обов'язково вдома постараюсь так усе зробити. І якщо ця дівчинка живе у цьому будинку, то я неодмінно з нею познайомлюсь.

- Пішли на пірс, позасмагаємо, - запропонувала Аліна. І ми все так і зробили.

Тим часом Ніка та її подруги теж з'явилися на пірсі. Дівчина, з якою я не зводив очей, піднялася на вишку і покрутившись там деякий час відчайдушно стрибнула вниз.

- Я б так не зміг, - чесно зізнався я, що сидить поруч дівчаткам. - Ось вона, вона, звичайно, молодець. - Захоплення мого не було межі.