Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
(з дому)
Перш схопи безперу птаху, а рибу - без шкіри!
Дроміо Ефеський
Так змалюю тобі шкіру, що полетить пір’я!
Антіфол Ефеський
Лома! Лома! Скільки ждати! Вже лихий без мір я!
Дроміо Ефеський
Зараз буде птах безперий. Я лечу щодуху.
(До Дроміо Сіракузького)
Чуєш, телепню! Ти станеш без пера і пуху!
Антіфол Ефеський
Мчи по лома. Та скоріше! Та пильнуй, макухо!
Балтазар
Терпіння, пане! Сваркою гучною
Ви можете вразити власну честь
І одночасно ввести у неславу
Дружину вашу чисту і цнотливу.
Подумайте лишень: її розважність,
І чистота душі, і роки, й скромність
Доводять, що якась причина є,
Якої ви не знаєте. Повірте,
Вона пояснить вам причину ту,
Що змусила її замкнути двері.
Я раджу так: ходім спокійно звідси
І пообідаємо в «Тигрі»; потім -
Ви ввечері ідіть самі додому
І виясніть причину таємничу
Цього вигнання. А якщо тепер
Ви силою вдиратись почнете
В ці двері серед дня, коли навкруг
На вулицях ще так багато люду,
То піде лиш по місту поговір;
І ваше чисте ймення заплямує
Юрба нікчемна злими язиками;
І житиме той наклеп ще й по тому,
Як ви вмрете, на вашій домовині,
І переходитиме з року в рік:
Де раз завівся, там живе повік.
Антіфол Ефеський
Мене переконали ви; спокійно
Піду я з вами й навіть постараюсь,
Хоч як мені нелегко, веселитись.
Я знаю кралечку одну, в розмові
Приємну вельми, гарну, розумненьку,
Хоч норовливу, але дуже милу:
Туди ми й підем на обід. Мені
(Без всякої підстави, слово честі!)
За неї часто доріка дружина;
Так, так, ми будемо обідать в неї.
Підіть додому і візьміть ланцюг;
Гадаю, він тепер уже готовий;
І принесіть, прошу вас, в «Дикобраз» -
Так зветься той будинок; цей ланцюг
(Хоча б для того, щоб жону розсердить)
Я подарую господині тій.
Тож, милий друже, прошу поспішить;
Коли в мій дім мене вже не впускають,
То, може, інші краще привітають.
Анджело
Я за годину повернуся, пане.
Антіфол Ефеський
Цей жарт мені в великі гроші стане!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там само.
Входять Люціана й Антіфол Сіракузький.
Люціана
Свою повинність за мить
Забули ви? Невже в кохання ве́сну
Судилось пагінцям любові згнить
Й кохання храм розвалиться чудесний?
Як задля грошей одружились ви,
То будьте ніжні, ради них, з сестрою;
Як інша є,- любіть таємно ви;
Сховавши ті чуття під машкарою,
Аби сестра не прочитала їх;
Хай ваш язик мовчить про всі провини;
Нехай ласкавість прикраша ваш гріх;
Прикрийте святістю ваш дух злочинний;
Прикиньтесь чесним, хоч душа й брудна,
Святого вдайте, скривши все геть-чисто,
Щоб ваших вад не бачила вона!
Чи злодій хвалиться своїм злочинством?!
Подвійний гріх - подружню честь топтать
І те в очах читати дать дружині.
Незриме зло за благо може стать,
Якщо оздоблене в слова невинні.
Нещасні ми! На вас позбувшись прав,
Втішаємось облудними словами.
Забравши руку, дайте хоч рукав,
В орбіті вашій помчимо за вами.
Вертайтеся ж додому, брате мій;
Сестру потіште, назовіть жоною:
Спасенна лжа бува в оселі тій,
Де лестощі приносять мир з собою.
Антіфол Сіракузький
Як звати вас, не знаю, діво гречна,
Та врода й мудрість - чудо із чудес -
Мені посвідчують незаперечно,
Що дивна ви посланниця небес.
Допоможіть, благаю вас, зухвалий,
Моєму кволому уму збагнуть
Суть слів отих, що ви мені сказали,
Приховану і незбагненну суть.
Навіщо вам мою невинну душу
Заводити на темні манівці?
Богиня ви? По волі вашій мушу
Змінитися? Що ж! В вашій я руці!
Та поки чуюся самим собою,
Я повторятиму одне і те ж:
Вона мені не жінка, і ганьбою
Її не вкрию. Вас люблю без меж!
Не ваб мене, сирено, 13 дивним співом
В безодню сліз, що їх сестра лила,
До себе злотом кіс приваблюй, діво,
На лоно хвиль із чистого срібла.
Безодні тої найлюбіше ложе
Я з радістю прийму і ляжу сам:
Полюбить смерть, хто так померти зможе!
Як залегка любов - хай тоне там.
Люціана
Безумні ви! Що все це означає?
Антіфол Сіракузький
Ні, я осліп, а як - і сам не знаю...
Люціана
І тому ваші очі завинили.
Антіфол Сіракузький
Ви - сонце ясне, ви їх засліпили!
Люціана
Дивіться на що слід - прозріють очі.
Антіфол Сіракузький
Вже краще буть сліпим, ніж в морок ночі
Дивитися, моя любове!
Люціана
Вам
Не слід мене так звати! Цим ім’ям
Ви звіть мою сестру.
Антіфол Сіракузький
Сестру сестри!
Люціана
Мою сестру.
Антіфол Сіракузький
О ні! Таж тільки ти
Мене самого краща половина;
Моїх очей ти світло, ти - частина
Душі моєї, хліб мій і надія;
Ти рай земний, моя небесна мрія!
Люціана
Цим є для вас сестра - чи буть повинна.
Антіфол Сіракузький
Будь нею тільки ти, моя єдина!
Прийми любов мою й моє життя;
Ти вільна ще, так само вільний я,-
Прошу руки твоєї.
Люціана
Постривайте!
Спокійно, пане, так не поспішайте:
Я мушу перше у сестри спитати,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комедія помилок, Вільям Шекспір», після закриття браузера.