Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

(Виходить)

З дому Антіфола Ефеського вибігає Дроміо Сіракузький. 14

Антіфол Сіракузький

Що сталось, Дроміо, куди це ти так поспішаєш?

Дроміо Сіракузький

Ви мене знаєте, пане? Хіба ж я Дроміо? Хіба я ваш слуга? Хіба я - це я?

Антіфол Сіракузький

Ти - Дроміо, ти - мій слуга, ти - це ти.

Дроміо Сіракузький

Я осел, я чоловік якоїсь жінки і сам не свій!

Антіфол Сіракузький

Якої жінки чоловік? І чому ти сам не свій?

Дроміо Сіракузький

Далебі, пане, я сам не свій, бо я належу одній жінці - жінці, яка зазіхає на мене, яка вганяє за мною, яка хоче мною заволодіти!

Антіфол Сіракузький

А яке ж вона має право на тебе?

Дроміо Сіракузький

Ой пане мій! Та воно точнісінько таке, яке ви можете мати на вашого коня; вона хоче володіти мною, як своєю шкапою: тобто не через те, що я й справді скотина, заманулося їй оволодіти мною; а через те, що вона сама, маючи справжнісіньку скотинячу вдачу, хоче мене загнуздати.

Антіфол Сіракузький

Хто ж вона?

Дроміо Сіракузький

О, добра штукенція. Говорячи з нею, не втримаєшся, щоб сказати: «Господи, визволи мене від лукавого!» Я маю надто пісне щастя в цій партії, а проте - це вельми скромний шлюб.

Антіфол Сіракузький

Що ти маєш на думці, говорячи про «скромний шлюб»?

Дроміо Сіракузький

Ах, пане, та вона ж куховарка, геть-чисто лоєм обросла; я й сам не знаю, що мені з тим лоєм робити,- хіба що наробити свічок та й утекти від неї при її ж таки власному світлі. Певний, що її лахміття та лій у ньому можуть горіти протягом усієї польської зими; якщо вона доживе до страшного суду, то горітиме тиждень - довше за всіх грішників.

Антіфол Сіракузький

А яке в неї обличчя?

Дроміо Сіракузький

Чорне, як мої черевики, тільки не таке чисте. Бо вона, нівроку їй, так пітніє, що її грязюкою можна забруднитися аж по самісінькі кісточки.

Антіфол Сіракузький

Ну, цю хибу легко виправити водою.

Дроміо Сіракузький

Ні, пане, то вже від природи: всесвітній потоп і той не зарадить.

Антіфол Сіракузький

Як її звати?

Дроміо Сіракузький

Емілі, пане; але й цілої милі замало для того, щоб зміряти її від стегна до стегна.

Антіфол Сіракузький

Виходить, що вона така широка?

Дроміо Сіракузький

Від голови до ступні в неї стільки, як від стегна до стегна: не баба, а глобус; на ній можна відшукати всі країни.

Антіфол Сіракузький

На якій же частині її тіла Ірландія? 15

Дроміо Сіракузький

Звісно, пане, на задній,- на м’якому місці; я пізнав це по дрягві.

Антіфол Сіракузький

А де в неї Шотландія?

Дроміо Сіракузький

Я відкрив її по неродючості: на долоні.

Антіфол Сіракузький

А де в неї Франція?

Дроміо Сіракузький

На лобі, що воює проти власного волосся, яке наступає на нього.

Антіфол Сіракузький

А де в неї Англія?

Дроміо Сіракузький

Я шукав скрізь крейдяних круч, але нічого білого на ній не знайшов; проте, я гадаю, що Англія міститься в неї на підборідді, якщо взяти до уваги солону рідину, що тече між Францією та підборіддям.

Антіфол Сіракузький

А де в неї Іспанія?

Дроміо Сіракузький

Правду кажучи, Іспанії я не помітив, але я відчував іспанський пал у її диханні.

Антіфол Сіракузький

А де в неї Америка й обидві Індії?

Дроміо Сіракузький

О пане, на носі, прикрашеному згори й донизу рубінами, карбункулами й сапфірами, що розсипав усі свої скарби під гарячим подихом Іспанії, яка вислала цілі армади кораблів, щоб навантажитись у неї під носом.

Антіфол Сіракузький

А де ж у неї міститься Бельгія й Нідерландські низькодоли?

Дроміо Сіракузький

О пане, так низько я не заглядав! І уявіть собі, ця невмивака-невтирака, ця відьма об’явила свої права на мене; називала мене Дроміо; заприсягалася, що я заручений з нею; розказала мої прикмети: цятка на плечі, родимка на шиї, велика бородавка на лівій руці, та так, що я, охоплений жахом, утік від неї, як від чаклунки.

Щоб не з віри в мене груди та не з криці серце,

Мусив би на кухні в неї терти сіль із перцем.

Антіфол Сіракузький

Біжи скоріш до гавані, й коли

Там дме від берега погожий вітер,-

Не хочу я лишатись тут до ночі.

Як знайдеш корабель, що вирушає

Ще нині в море, то приходь на ринок

Сказать мені. Я там гуляти буду.

Як всі тут знають нас, а ми - нікого,

То краще нам збиратися в дорогу.

Дроміо Сіракузький

Як з жахом всяк тікає від ведмедів,

Так дремену я від моєї леді!

(Виходить)

Антіфол Сіракузький

Здається, тут живуть лише чаклунки;

Тому давно вже час тікати звідси.

Тієї, що мене назвала мужем,

Не можу я без жаху уявити

Собі жоною; а її сестра -

Така прекрасна, мила й чарівна,

Така розумна й втішна у розмові,-

До того спричинилася, що я

Себе самого майже зрадив. Отже,

Щоб не завдать собі самому горя,

Замкну свій слух для співів діви моря!

Входить Анджело з ланцюгом.

Анджело

Пан Антіфол?

Антіфол Сіракузький

Так, це моє