Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— А коли ти зрозумів, що це щось більше? — запитала я, намагаючись втримати його погляд.

— Коли ти усміхнулася, — прошепотів він, нахиляючись так, що наші лоби ледь не торкнулися. — Твоя усмішка була такою щирою і справжньою, що я не зміг відвести погляд. Я зрозумів, що хочу бути частиною твоєї історії.

Я відчула, як його руки, що тримають мене, стають ще більш ніжними. Мої пальці ковзнули по його плечах, відчуваючи м'язи під тканиною костюма. Його запах — поєднання легкого парфуму і його власного аромату — заливав мої чуття, розчулюючи мене ще більше.

— А тепер ми тут, — сказала я, погладжуючи його руку. — Разом, після всіх тих подій. І я щаслива, що той день став початком нашої історії.

— І я також, — промовив Олександр, притискаючи мене до себе ще міцніше. — Бо без тебе моє життя залишалося б чорно-білим. Ти принесла в нього кольори, яких я навіть не міг уявити.

Море тихо ляскало об борти, а легкий вітерець ніжно обіймав нас. Світло місяця відбивалося від води, створюючи магічну атмосферу навколо нас. Я відчувала його серце, що билося в такт з моїм, і це було справжнім дивом. Олександр дивився на мене з таким захопленням і любов’ю, що я могла б втонути в його очах безмежно. Він притиснув мене ще ближче, і я відчула, як його дихання стало частиною мого. Наші губи зустрілися в ніжному поцілунку, спочатку легкому, але з часом все пристраснішому. Це був поцілунок, який втілював усю ту любов і ніжність, яку ми відчували один до одного. Я відповіла на його поцілунок з такою ж пристрастю, дозволяючи всім своїм почуттям висловитися в кожному доторку губ. У цьому поцілунку не було нічого позірного або грайливого, тільки чиста і справжня любов. Коли ми нарешті відділилися, наші обличчя були близькі, а очі світилися від щастя.

— Яка ж ти красива, — прошепотів він, не відводячи погляду, його очі блищали, мов зірки.

Я усміхнулася у відповідь, відчуваючи, як його слова заповнюють мене теплом. Олександр нахилився ближче, його губи легенько торкнулися мого чола. Я заплющила очі, насолоджуючись цим моментом.

Дякую за те, що продовжуєте читати цю книгу. Дякую за те, що додаєте книгу в бібліотеку. Дякую за те, що ставите вподобайку за книгу. Дякую за те, що підписуєтеся на мою сторінку. Дякую за те, що ставите гарні оцінки за глави (за погані не буду дякувати, ви мене засмучуєте;). Дякую за те, що коментуєте. Дякую за те, що ви є. Я захворіла, тому температура б'є мене на вразливість. Не звертайте уваги, але дякую. Всі ваші дії — це маленький промінчик сонця в моєму творчому світі. Скоріше за все наступної неділі будуть фінальні глави. Але це не буде остаточне прощання з героями)