BooksUkraine.com » Пригодницькі книги » Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті"

56
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході" автора Кормак Маккарті. Жанр книги: Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 105
Перейти на сторінку:

Коли Петі пішов, він сів на солому й подивився на тонку металеву тарілку з квасолею й тортильями. Невдовзі почав їсти. Надворі знову задощило, і він чув, як вулицею проїжджали вершники, а незабаром стемніло.

Через дві ночі вони разом втекли. У кожного був цілком пристойний осідланий кінь, гвинтівка і ковдра, а за собою вони вели мула, навантаженого сушеною кукурудзою, яловичиною та фініками. Вони заїхали на мокрі пагорби, а на світанку Браун звів гвинтівку і вистрелив хлопцеві в потилицю. Кінь кинувся вперед, а хлопець завалився назад, пострілом йому повністю знесло передню частину черепа, і звідти виднівся мозок. Браун зупинив свого коня, спішився, забрав назад мішок з монетами, взяв у хлопця ніж, гвинтівку, порохівницю і куртку, відрізав йому вуха, нанизав їх на свій скапулярій[234], потім сів на коня і поїхав далі. Нав’ючений мул пішов за ним, а згодом посунув і кінь Петі.

* * *

Вебстер і Тоудвайн повернулися до табору біля Юми без провізії та мулів. Ґлентон узяв п’ятьох людей і вирушив у сутінках, залишивши суддю головним на поромній переправі. Вони прибули в Сан-Дієґо посеред ночі й запитали дорогу до будинку алькальда. Той підійшов до дверей у нічній сорочці та ковпаку, несучи перед собою свічку. Ґлентон заштовхнув його назад до вітальні й відправив своїх людей у задню частину будинку, звідки долинули жіночі крики, потім кілька приглушених ляпасів, а тоді все стихло.

Алькальд був чоловіком років шістдесяти, і він кинувся на допомогу своїй дружині, але його збили з ніг стволом револьвера. Алькальд підвівся, тримаючись за голову. Ґлентон заштовхав його до кімнати в глибині будинку. Він тримав у руці мотузку з уже зробленим зашморгом, розвернув алькальда, накинув петлю йому на шию і сильно затягнув. Побачивши це, дружина, яка сиділа на ліжку, знову почала кричати. Одне око в неї набрякло і швидко запливало. Тоді новобранець ударив її точно в зуби, від чого вона впала на зім’яті простирадла і затулила голову руками. Піднявши свічку, Ґлентон наказав одному зі своїх новобранців залізти на плечі другого, хлопець, обмацавши згори одну з vigas, знайшов вільний простір, протягнув там один кінець мотузки і спустив її з протилежного боку, а тоді вони потягнули за неї, підіймаючи алькальда, який мовчки намагався опиратися. Руки йому не зв’язали, тож він схопився за мотузку над головою і силкувався підтягнутися, щоб не задихнутися, хвицав ногами і повільно обертався у світлі свічки.

Válgame Dios, ледь вимовив він. Oué quiere?[235]

Я хочу свої гроші, сказав Ґлентон. Я хочу свої гроші, я хочу своїх мулів, і я хочу Девіда Брауна.

Cómo?[236] прохрипів стариган.

Хтось запалив лампу. Стара жінка підвелася й побачила спочатку тінь, а потім і силует свого чоловіка, що звисав на мотузці, вона поповзла по ліжку до нього.

Dígame[237], ледь вимовив алькальд.

Хтось хотів схопити жінку, але Ґлентон жестом відігнав його, і вона, похитуючись, злізла з ліжка і схопила чоловіка за коліна, щоб підтримати. Вона плакала і молила про милість водночас і Ґлентона, і Бога.

Ґлентон відійшов туди, звідки було видно обличчя алькальда. Я хочу свої гроші, повторив він. Мої гроші, моїх мулів і людину, яку я послав сюди. El hombre que tiene usted. Mi compañero[238].

Ні-ні, ледь вимовив повішений. Búscale[239]. Тут чоловіка немає.

І де він?

Не тут.

Так, він тут. В juzgado[240].

Ні-ні. Madre de Jesús. Не тут. Він пішов. Siete, ocho días[241].

Де juzgado?

Cómo?

El juzgado. Dónde está?[242]

Стара жінка на мить відпустила свого чоловіка й однією рукою вказала напрямок, притиснувшись обличчям до його ніг. Allá, показала вона. Allá[243].

Туди пішли двоє чоловіків, й один тримав недопалок свічки, прикриваючи полум’я зігнутою долонею. Повернувшись, вони повідомили, що маленька тюрма в будівлі позаду порожня.

Ґлентон уважно дивився на алькальда. Стара жінка помітно тряслася. Ґлентон відв’язав мотузку від задньої стійки ліжка, й алькальд із дружиною впали на підлогу.

Їх зв’язали, заткнули їм роти, а потім поскакали до бакалійника. За три дні зв’язаних алькальда, його дружину і бакалійника знайшли у власних екскрементах у покинутій хатині на березі океану за тринадцять кілометрів на південь від міста. Для них залишили цебер з водою, з якого вони пили, як собаки, і вили на шум хвиль у тій закутані, поки не замовкли, як каміння.

Два дні та дві ночі Ґлентон і його люди ходили по вулицях, несамовиті від алкоголю. Увечері другого дня сержант, який командував невеликим гарнізоном американських військ, зчепився з ними в п’яній сварці, але його з трьома підлеглими побили до непам’яті й обеззброїли. На світанку, коли солдати вибили ногами двері постоялого двору, в приміщенні вже нікого не було.

Ґлентон повернувся до Юми сам, бо його люди пішли на золоті копальні. У всипаній кістками пустельній місцевості йому траплялися жалюгідні ватаги піших мандрівників, які кликали його, і ті, хто помер на тому ж місці, де впав, і ті, хто ще помре, і невеликі групи людей, що скупчилися біля останнього фургона чи воза, хрипко кричачи на мулів чи волів, женучи їх уперед, ніби в тих тлінних зарядних ящиках вони несли сам завіт, ці тварини загинуть, а разом з ними і люди, і вони гукали до цього самотнього вершника, щоб попередити його про небезпечну переправу, але він непохитно їхав проти потоку біженців, як герой у легенді їде з невблаганно стиснутими вустами назустріч звіру війни, чуми чи голоду.

В Юму він приїхав п’яним. За собою тягнув на мотузці двох маленьких мулів, навантажених віскі та печивом. Не злізаючи з коня, дивився на річку, матір-охоронницю всіх доріг цього світу, до нього підійшов його собака і ткнувся носом у ногу в стремені.

У тіні стіни зіщулилася оголена мексиканська дівчина. Прикриваючи груди руками, вона дивилася, як Ґлентон

1 ... 81 82 83 ... 105
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті"