Читати книгу - "Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Освіжене грозою місто пронизливо пахне квітами.
Петро стоїть на березі Влтави. Промені сонця танцюють золотими іскрами на сіро-зеленій воді.
Потрібно повертатися до готелю. Сьогодні - від'їзд делегації і треба ще вигадати версію, де він провів цю ніч.
Але думати та повертатися не хотілося. Вперше за прожиті роки Петро Максимов відчував себе собою. Його переповнювала якась тиха радість, сльоза побігла по щоці. Він вдихав солодкувате повітря, радість кружляла голову.
Ось він стоїть тут – робітник Петько Максимов, а не якийсь вигаданий письменник Михайло Старицький! Як чудово, що він повернувся до себе самого! Тепер нікого зображати не треба. Можна просто жити, бути собою!
Але ж що робити надалі? Залишитися? Або поїхати, а потім повернутися, коли сплине якийсь час? Адже тут, у цьому місті мила його серцю Люцина! "Чарівна флейта"!
Отже вирішено, він лишається. Петро Максимов пішов навмання, бадьорячись і радіючи….
Але раптом щось промайнуло, щось дивно знайоме. Хтось знайомий чи схожий... Так, дівчина, вона чимось нагадує йому Діну Лученко. А як де Діна? Що буде з нею? Вона ж довірилася йому, вважає його батьком, вона так шукала його, а тепер втратить? Адже він утече, зникне!
А як його власний син Слава? Він уже дорослий, все розуміє… А Лера? Вона так щиро, усією душею покохала його ще в далекій молодості і любить і досі! А Ладнов, який йому так багато допомагав? Якби не було його, він би так і згинув би у тому жахливому таборі! І не було б тоді ні Петра Максимова, ні Михайла Старицького!
Як дивитися усім цим людям у вічі? Кинути все і просто зникнути? Його совість буде у постійному неспокої!
Ні, тут щось не те. Але він щось вигадає, обов'язково якось вирішить!
І він попрямував у напрямку готелю. Він ішов і не знав, і не міг знати, що за ним спостерігає жінка у блакитному плащі.
Люцина стояла біля дерева і дивилася йому вслід. Коли його постать зовсім стала маленькою і могла будь-якої миті щезнути з очей, вона помахала вслід і перехрестила його.
А потім дістала хусточку і витерла очі.
КІНЕЦЬ
Січень 2022 - грудень 2024.
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін», після закриття браузера.
