Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

та наукові дослідження тощо), активну кампанію в соціальних мережах, Росії на перших етапах агресії вдавалося істотно дезорганізувати населення Украї­ни, грати на багаторічних деструктивних тематиках, зменшити підтримку громадянами дій керівництва держави в умовах неоголошеної війни. Крім того, безпосередньо в зоні конфлікту супротивник застосовував (і застосовує) методи радіоелектронної боротьби, захоплення телекомунікаційних об’єктів, а також здійснює частково успішні кібератаки проти державних органів чи об’єктів критичної інфраструктури.

Анексія Криму здійснювалася за активного інформаційного супроводу та заходами впливу на інформаційну інфраструктуру півострова. Провідні російські інформаційні агентства, федеральні телеканали, а також проросійські активісти по всій Украї­ні ретранслювали меседжі, що мали призвести до дискредитації ВСУ, закріпити у суспільній свідомості невідворотність окупації Криму (та псевдозаконність цього процесу), дискредитувати дії україн­ської влади. Ці заходи супроводжувалися захопленням інфраструктури, що забезпечує ретрансляцію теле-­ та радіосигналу (об’єкти радіо-­ та телевізійних передавальних центрів і станцій КРРТ, майно операторів телекомунікацій та кабельні мережі), блокуванням роботи окремих видань, телекомпаній та радіостанцій, перехопленням контролю за функціонуванням мережі Інтернет на півострові.

Крім ключових структур сектору безпеки та оборони Украї­ни, на півострові захоплювали підрозділи фельд’єгерського зв’язку, об’єкти спеціального та урядового зв’язку, були спроби порушити роботу Націо­нальної системи конфіденційного зв’язку.

Аналогічною була діяльність агресора і в ОРДЛО. Однак з огляду на складності з реалізацією на Донбасі кримського сценарію, окупаційні сили вдавалися до ще більш жорсткої та насильницької протидії функціонуванню проукраїн­ської інформаційної сфери. Відбувалися захоплення журналістів, активістів, стрімерів та блогерів, аби не дати їм змоги сформувати альтернативну інформаційну картинку з окупованих територій. Крім того, як і у випадку з Кримом, під час захоплень об’єктів телебачення та радіо були численні випадки переходу працівників цих компаній на бік противника, а згодом — на роботу в створених російсько-­терористичними військами ЗМІ. Вже починаючи із середини літа 2014 р. можна говорити про активну діяльність «ДНР» та «ЛНР» (за участі радників з російського боку) з перетворення інформаційного простору підконтрольних їм територій на «інформаційне гетто», де немає можливості чути чи бачити альтернативний погляд на події.

Інституалізація цих терористичних структур у вигляді т. зв. адміністрацій та утворення «Міністерства інформації ДНР» закріпило цю тенденцію. При цьому всі ключові рішення щодо функціонування інформаційного простору окупованих територій повністю контролюються російськими фахівцями, які працюють там на ротаційній основі.

Істотна частина заходів РФ була спрямована на здійснення інформа­ційно-­психологічного тиску на особовий склад ЗСУ, що безпосередньо перебуває в зоні проведення АТО. Він здійснювався через перехоплення контролю за роботою телекомунікаційних мереж (наприклад, стільникового зв’язку) та розсилання СМС-­повідомлень, що мали послабити бойовий дух особового складу. Також були непоодинокі випадки перехоплення російською стороною сигналів мобільних пристроїв військовослужбовців з метою коригування артилерійського вогню проти них. Також у зоні АТО часто є доступ як до друкованої продукції, так і до радіо, які продукуються російсько-­терористичними ЗМІ. Слід зазначити, що така діяльність триває й донині.

Інформаційний складник гібридної агресії розгортався й на інших напрямках, окрім зони окупації україн­ських територій.

Один із них — території, безпосередньо прилеглі до зони зіткнень. Основна мета — пропаганда ідей Новоросії (та «ДНР» і «ЛНР» як їх практичної реалізації), безперспективності спротиву, апелювання до економічних проб­лем регіону (що начебто погіршилися через політику Києва в регіоні), нав’язування ідей «слов’янської єдності», «спільності історії», «братерства» тощо. Внаслідок цього, за оцінками місцевих експертів, місцеве населення здебільшого перебуває у фрустраційному стані, не має чіткої позиції щодо конфлікту і згодне на будь-­який розвиток подій, якщо це не призведе до додаткового погіршення його стану.

Важливим етапом інформаційного супроводу гібридної агресії стала ситуація зі збиттям РФ малайзійського «Боїнга» рейсу МН17. Аналіз характеру російського інформаційного супроводу цієї події чітко віддзеркалює основні підходи Кремля до інформаційного протиборства: на перших етапах — нарощування величезної кількості версій події (забезпечуючи потенційну множинність «правд»), перекладання відповідальності за те, що сталося, на Украї­ну, фальшування «доказів» її причетності (та апелювання до них найвищих посадових осіб), а в разі неспроможності переконати цільові аудиторії (крім внутрішньоросійської) у своїй версії подій — демонстративне самоусунення від процесу, ігнорування висновків міжнародних організацій. Майже аналогічний підхід Росія застосовує до всієї множини інформаційних акцій у межах активної фази гібридної війни.

Також РФ продовжує проводити окремі спеціальні інформаційні операції на всій території Украї­ни. Після введених обмежень на трансляцію російських телеканалів ця діяльність зосереджена в соціальних мережах або в тих ЗМІ, які лише обмежено регулюються, передусім друкованих (у т. ч. тих, що розповсюджуються безкоштовно). Ці зусилля спрямовані на дискредитацію україн­ського керівництва, зовнішньополітичного курсу держави, процесу мобілізації, відновлення повноцінної влади на звільнених територіях, роботи з вимушено переміщеними особами. Стратегічною метою такої діяльності є штучне ініціювання «Майдану 3.0», який Москва розглядає як важливий етап послаб­лення Україн­ської держави в умовах невирішеного питання збройної агресії.

Ці спроби не припинилися й донині. Дослідження незалежних аналітичних груп на базі відкритих даних свідчать, що активність російських пропагандистів не знижується, особливо в соціальних мережах. Вузьке коло адміністраторів квазіультрапатріотичних груп за допомогою «ботів» продовжує психологічно деструктивні акції, спрямовані на поновлення в україн­ському суспільстві дискусії про необхідність «третього Майдану».

Крім інформаційно-­психологічного протиборства, РФ дедалі активніше починає застосовувати кіберскладник. Зокрема в сфері захисту держави від кібератак спостерігається стала з 2013—2014 рр. тенденція до зростання кількості АРТ-­атак, що становлять найбільш небезпечний їх вид. Протягом 2013—2015 рр. було зафіксовано цілу низку АРТ-­атак саме в Украї­ні (Snake, Uroboros, Sofacy/APT28, Epic Turla, Black Energy 2 та 3, Armageddon тощо).

Переважно вони були спрямовані проти державних інституцій і мали яскраво виражену мету збору інформації — таємної чи з обмеженим доступом.

У випадку Black Energy 3 атака вперше була спрямована на об’єкт критичної (енергетичної) інфраструктури і виявилась вдалою (при цьому готували її щонайменше з кінця 2014 р.). Зменшити збитки від цієї атаки вдалося, зокрема, й тому, що інформаційні системи, які відповідали за роботу цього об’єкта, були лише частково модернізовані, і це дало змогу швидко перевести їх роботу в ручний режим.

Примітки

[1] Див.: Тюрин А. Украинство как болезнь [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rus-­obr.ru/ru-­web/32866; Андрюхин В. Украина — это не государство, это болезнь русского мира [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.posprikaz.ru/2016/01/ukraina-­eto-­ne-­gosudarstvo-­eto-­bolezn-­russkogo-­mira/; Смолин М.Б. «Украйна» — не Россия, «Украйна» — это болезнь [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zlev.ru/77_33.htm; «Украинская» болезнь русской нации : сб. cтатей / сост. М.Б. Смолин. — М. : Имперская традиция, 2004. — 560 с.

[2] Бондаренко В. «Украинство» как психологическое явление [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ruskline.ru/analitika/2014/03/26/ukrainstvo_kak_psihologicheskoe_yavlenie/

[3] Родин С. «Украинцы». Антирусское движение сепаратистов в Малороссии 1847—2009. — CПб. : Издательство Русского Имперского Движения, 2010. — 448 с.

[4] Заседание международного дискуссионного клуба «Валдай» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.kremlin.ru/news/19243

[5] Лавров подтверждает слова Путина «Украина — это даже не государство» [Електронний