Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

У трьох ефірах незалежної слов’янської телекомпанії TOP колишні офіцери МВС Олег Солодун і Михайло Сербин розповідали про тісний зв’язок, що існує на Донеччині між міліцією, місцевою прокуратурою та кримінальними угрупованнями[588]. У липні 2001 року, напередодні випуску четвертої програми, яка мала розповісти про зв’язки сина тодішнього прокурора Донецької області Віктора Пшонки (майбутнього генпрокурора часів президентства Януковича) з організованою злочинністю Краматорська, було вбито головного редактора телекомпанії TOP Ігоря Александрова[589]. Суд виправдав безхатька Юрія Вередюка, затриманого обласною прокуратурою за звинуваченням у цьому вбивстві, але невдовзі він загинув від отруєння[590]. Губернатор Янукович та його політичні й ділові спільники спустили на гальмах розслідування убивства Александрова. Втім, на відміну від убивства журналіста Георгія Гонгадзе, яке породило всеукраїнський протестний рух «Україна без Кучми» з вимогами імпічменту президента, цей злочин не викликав згуртованої реакції громадянського суспільства на Донбасі.

Після обрання президентом Януковича дехто з-поміж донбаських силовиків перебрався до Києва, щоб допомагати йому виводити з країни активи і приховувати незаконну діяльність. Коли Янукович перебував при владі, «організована злочинність вважала себе застрахованою від переслідування з боку влади», як телеграфував із Києва посол США[591]. За правління Януковича Україна, що до цього була корумпованою державою, перейшла, за словами одного з чиновників ЄС, «від олігархічної економіки до мафіозної»[592]. Олівер Балло вважав поняття «корупція» геть недостатнім для розуміння президентства Януковича, оскільки «вся держава була кримінальним підприємством»[593]. Інформація Генеральної прокуратури України про те, що Янукович і його найближче оточення, за різними підрахунками, викрали з держбюджету від 40 до 100 млрд. дол. дає уявлення про масштаби будівництва Партією регіонів мафіозної держави. Українські олігархи та корумповані державні службовці завжди спрямовували незаконно накопичений капітал до офшорних податкових зон, але, як свідчить таблиця 3, обсяг виведення коштів з України стрімко збільшився саме у роки президенства Януковича[594].

Контроль олігархів і Партії регіонів над силовиками мав своїм наслідком пасивність чи ренегатство останніх навесні 2014 року, під час антиукраїнських акцій Антимайдану та заколотів російських маріонеток. Озброєні групи, які Партія регіонів використовувала проти своїх опонентів, «перетиналися із кримінальними угрупованнями», тимчасом міліція «також мала списки кримінальних злочинців, яких залучала [у ролі бойовиків] та озброювала для нападів на промайданівських активістів на місцях і в Києві»[595]. У Горлівці місцева банда Армена Саркісяна безпосередньо приєдналася до російських маріонеток[596], в той час як інші ОЗУ здебільшого залишалися пасивними, а відтак відновили свою незаконну діяльність на окупованій території. Подальшого дослідження потребують зв’язки між оргзлочинністю, організаторами Антимайдану та російськими маріонетками наприкінці 2013 — навесні 2014 року. Таке дослідження не обіцяє бути легким, адже більшість наказів і розпоряджень, які стосуються їхньої співпраці, а також виплат готівки «тітушкам», найімовірніше, взагалі не фіксувалися на папері, крім того, документи російських силовиків засекречено, а архіви Партії регіонів знищено чи надійно сховано. Певний виняток із правила становлять документи стосовно діяльності американського політичного консультанта «регіоналів» Пола Манафорта, які стали