Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Але він бачив.

Їхні погляди зустрілися лише на мить. Холодний стриманий сірий перламутр очей. Без жодного проблиску почуттів, без тіні образи чи гніву. Без того вогника, що так налякав його раніше. Кірон відчув, як щось всередині стиснулося.

Вона не зірвалася, не пішла, не дозволила собі жодної слабкості. Вона просто… прийняла це. З такою ж холодною стриманістю, з якою прийняла б звістку про дощ або зміну сезону. Він домігся свого. Розчавив усе ще до того, як воно встигло розквітнути. Тільки холодний вітер пронісся по кладовищу, люто завиваючи. Тоді чому це відчувалося не як перемога, а як щось невимовно гірке? Кірон розтиснув пальці, випускаючи з них складки сукні Софі, яку він навіть не помітив, як тримав.

Він більше не дивився на Едельвейс. Просто розвернувся і пішов у темряву.