Читати книгу - "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"

Гайя прокинулася в ліжку: гола, вкрита потом, з мокрим, злиплим волоссям – лежала  головою на колінах Тешеба.  

Той змінив святковий костюм на буденні джинсові шорти. Він обережно масажував плечі і ключиці  дівчини, саме  ці дбайливі рухи й вивели її із забуття. 

Вона трохи полежала, не розплющуючи очей, прислухаючись до власних відчуттів. 

Навіть попри легкий озноб, зараз   вона почувалася добре. Близькість його тіла, дотики його рук умиротворяли.

– Ти знепритомніла, –  сказав Тешеб.

–  Чому? – Гайя розплющила очі.

– Не треба було збігати самій у тринадцяте століття! – відповів він жартівливо, але погляд його при цьому залишався серйозним і трохи глузливим.

Гайя, мружачись, у тьмяному світлі єдиного палаючого світильника роздивлялася його гарне обличчя  так, немов бачила вперше. Щось змінилося: чи то в ньому самому, чи то в її сприйнятті навколишньої дійсності, але що саме – вона  поки що зрозуміти не могла. 

– Я зіпсувала свято?

Замість відповіді Тешеб нахилився і ніжно поцілував її в губи.

Гайя неохоче відповіла, але тут же відсторонилася.

Ні, він, як і раніше, залишався коханим і бажаним, але щось незрозуміле стримувало  зараз її пристрасть, божевільний вогонь уже не горів, а тлів і димів –  і дим цей пах гіркотою.

– Не хочеш поцілунків? –  запитав Тешеб.

– Не тепер.

–  А чого ти хочеш?

– Щоб ти був тут, просто поруч.

Тешеб переклав дівчину на подушки, і ліг, витягнувшись на повний зріст і закинувши руки під голову.

–  Я вся спітніла, мені потрібно помитися, – сказала Гайя.

Він трохи повернув до неї обличчя.

– До речі, свято ще не закінчено –  тож, якщо бажаєш...

–  Не бажаю. 

Гайя  навмисне не зачинила двері і тепер стояла під гарячими струменями води, прислухаючись до кожного шереху, чекала, що Тешеб прийде.  

Швидко зметикувавши, що очікування марне, Гайя витерлася і, не одягаючись, пішла в кімнату. Тешеб усе ще лежав на ліжку.

– Я передумала. Хочу повернутися на свято, тільки в іншому одязі.  Готична сукня дуже незручна... Треба поговорити з Вієрою, тією рожевоволосою.

– Краще пошукай в іншому місці, –  відповів Тешеб.

–  Її немає?

– Зникла. 

– А друга дівчина? Аура?  Я нічого не розумію!  Вона так хотіла потрапити на свято. Ми так мило поговорили...

– Може, вирішила, що краще не показуватися мені на очі? – з усмішкою припустив Тешеб.

–  Може й так... –  пробурмотіла Гайя.

У голові ще трохи паморочилося, тому вона не зв'язала в один вузол появу Аури, її бажання допомогти і свою раптову непритомність.

Тешеб не став розповідати, що сталося насправді і не збирався  сваритися  з матір'ю через її втручання. 

Навпаки, він був навіть вдячний Шассурум – адже  вона допомогла позбавити дівчину від хворобливого любовного потягу, хай і в такий, не дуже м'який спосіб.

Гайя ковзнула назад на ліжко і сіла на підібраних ногах. 

Тешеб, як завжди, замилувався її витонченим, рожевим після гарячого душу тілом, але руки поки що тримав при собі.

Рішучий вираз її вологих очей, прочинені губи та збуджений подих віщував бесіду на серйозну тему, а простіше кажучи – черговий напад ревнощів. 

Тешеба її ревнощі і забавляли, і водночас пригнічували. Він розумів, наскільки причетний до душевних мук дівчини і страждав від цього не менше, ніж вона сама.  Але краще зруйнувати який-небудь світ і створити його заново, ніж зізнатися  Гайї  у тому, наскільки вона йому дорога.  

– Я не хочу виходити заміж! –  заявила Гайя. – Не за Макса, ні за кого іншого!

– Не виходь,  – відповів Тешеб.

–  Батько  буде вмовляти.

–  Змусити він тебе не зможе.

– Я не хочу, але вийду, –  сказала Гайя, морщачи лоб.

– Тоді виходь, –  відгукнувся Тешеб. 

Хотів байдуже, а вийшло –  роздратовано.

– То тобі все одно?  

– Я не збираюсь  втручатися  в твоє життя. 

– Так тобі все одно? –  Гайя вимогливо підвищила голос.

Може, завалити її на ліжко і припинити цю безглузду суперечку? 

Він простягнув руку і погладив її спокусливо мерехтливе стегно. Гайя люто вильнула задом, скидаючи його руку.