Читати книгу - "Повернутись назад, Юлія Лавошник"

Чим ближче я була до лікарні, тим сильніше калатало моє серце. Підійшовши до ресепшену, я повідомила до кого мені треба. Італійську я знала не те щоб добре,  тому говорила англійсько, і здається дівчина, англійську знала так само, як і я італійську, але більш менш ми зрозуміли одна одну, а ще наче вона сказала, щоб я нагадала “йому” про тренування. В мене серце пропустило удар, бо це мало б означати, що він все ж прокинувся. Або є вірогідність, що мене направили до іншої людини. У всякому випадку я летіла на потрібний мені поверх, наче вкрала у Гермеса його летючі сандалі, не відчуваючи твердої підлоги під ногами. Опинившись біля палати, я забула про будь-яку пристойність, бо навіть не постукала, а там же міг бути зовсім чужий чоловік. 

Я відкрила скляні матові двері, і побачила його. Це був Алан, вже не такий худий, як був у відображенні озера, але і не такий підкачаний, яким був у тому просторі. Біля нього не було апаратури, яка підтримувала його життя, і дачиків фіксації стану здоров’я. Отже, він не перший день як опритомнів. Він сидів на ліжку і дивився в вікно, але коли я зайшла, Алан здивовано озирнувся на мене, а потім почав розглядати. На його обличчі читалась зацікавленість, але я бачила, що він мене не згадав. Волосся в нього було довше ніж я пам’ятала, але видно, що нещодавно він поголився, і його щетина ледь помітна. 

Я не знала з чого почати розмову, і бачила, що він відкриває рота, щоб щось сказати, але я відчувши, як до щік приливає кров випалила те, з чого ніяк не збиралась починати розмову, в жодній своїй фантазії про нашу зустріч.

– БДСМ! - випалила я, і від здивування, його очі розширились, бо я це сказала значно гучніше ніж повинна була. Алан закрив і знову відкрив рот, але не знав, що сказати, при цьому мав вигляд наче риба, яку викинуло на берег.  

Всього мить, він усвідомлював, що за навіжена перед ним, але потім, в його очах я побачила впізнавання і він розсміявся, так щиро, що аж склався навпіл, а я з полегшенням зітхнула і моїми очима покотились гарячі сльози.  

– Давно не бачились, Алан, – посміхнулась я йому.

– Так, – погодився він, і його голос був ще хрипкуватий. – Іди до мене, дай я тебе обійму, –  відкрив він руки для обіймів і посміхався так щиро, що  я негайно до нього кинулась. – Ти наче прийшла до мене з минулого життя, – він міцно тримав мене і я відчула, як Алан поцілував мою маківку, і від цього тепло розлилось всім моїм тілом.

– Бо це так і є, – підтвердила я, обіймаючи його ще міцніше, і нарешті відчуваючи тепло, і серцебиття цього чоловіка.