Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Раян

Нам все-таки дозволили регенерувати, дякую ректору, не такий він і суворий виявився. А з тією бійкою ми самі винні, отримали по заслугах, хоч я зараз уже й не згадаю, хто перший почав!

Коли всі глядачі розійшлися, а ми повністю відновилися, служба безпеки Академії люб'язно провела нас назад у карцер. Столичні спробували було обуритися, але їх тренер, скориставшись можливістю, роздав усім по парі потиличників, і вони підкорилися, хоч і шипіли всю дорогу. Але нас це тільки повеселіло, і на шляху до карцеру ми скандували рахунок: «Який біль: п'ятнадцять – нуль!», викликаючи злісне гарчання у команди, що програла.

Вечеря нас порадувала, після двох діб на мінімальному пайку, та після досить важкої гри, та ще плюс регенерація, ми із задоволенням з'їли по добрій порції смаженої оленини. Але начбез відразу нас попередив, що тут нам не курорт і попусків більше не буде.

Перед сном, Ярд підходить до мене й укладається поруч, вмостившись зручніше і підперши голову рукою, чекаючи обіцяної розповіді.

- Чекаєш казочку перед сном? - шиплю я на нього.

– Не хочу казочку, хочу правду. Давай, принце, викладай все.

І я розповідаю всю нашу з Карадою історію, як її бачу.

Ярд замислився, потім зітхнув і зізнався:

- Якби матір не втрутилася, я думаю, ви з Карадою зрештою домовилися б. Але зараз... Вона її вже так накрутила... Знаєш, коли мені дали вибирати, чи військова школа, чи залишитися з матінкою, сам розумієш, що я вибрав.

- -, тепер зрозуміло чого в тебе солдафонські замашки.

- А то! - сміємось на пару.

- Ти мені подобаєшся, принце, і я сподіваюся, ми зможемо залишитися друзями не дивлячись на ваші проблеми з Карадою.

Ричу, при згадці дружини. Але Ярд має рацію, наші відносини з Карадою не повинні впливати на нашу дружбу.

- Послухай Ярд, може, підкажеш, як мені налагодити з Карадою стосунки?

- Вона дуже схожа на нашу матір — така ж уперта і, якщо вбила собі щось у голову...

- А що за проблема у вашої матінки з батьком та її драконицею?

- Вибач, принце. Як би не дуже правильно посвячувати стороннього в сімейні розбирання.

– Я не сторонній! - ричу. - І цікавлюся не з цікавості! Якщо це може хоч якось допомогти нам із Карадою, ти повинен розповісти! Все що знаєш! Мені потрібна ця інформація!

- Тільки тому й розповім те, що я знаю. Подробиці і я не присвячений, — зітхає Ярд. - У молодості матінка зустріла своє велике кохання.

– Вашого батька?

– Ні. Батько — її Істинний і вони зустрілися вперше на весіллі матінки з її обранцем. Батько з її нареченим були найкращі друзі, поки... доки не ініціалізувалася Істинність. Дракониця матінки обрала Каттара і весілля відбулося, як і було заплановано, того ж дня. Ось тільки наречений був не той, хто спочатку був заявлений на обряд. Гості були шоковані, коли з храму матінка вийшла з Каттаром. Кажуть матінка довго потім плакала і проклинала себе за те, що пішла на поводу у «дурної звірюги», як вона називає свою драконицю. Але згодом упокорилася з життям із батьком, хоча ніколи не приховувала, що любить іншого. А дракониці своїй вона так і не пробачила. Мені здається матінка взагалі не вміє прощати.

- І Карада пішла у неї, — з гіркотою говорю я. Розуміючи, що всі мої надії впали.

- Так. Вона, як і наша матінка, ніколи та нічого не прощає. Тож, принц, вибач, якщо позбавив тебе надії. Але я чесно не знаю, чим тобі допомогти, і не бачу виходу.

- Ну, дякую і на цьому. Хоч щось прояснилося.

- Залишимося друзями? - з надією дивиться на мене Ярд.

-  Звичайно! Залишимося! - щоправда, швидше за все ненадовго. Для себе я вже ухвалив рішення. Відстрочив лише, щоб нікого не підставляти.

Кай

Гра мене відвернула, але шкода, що закінчилася надто швидко. Я намагаюся зайняти себе приготуваннями до відльоту, але думки самі повертаються до Лолі та її дітей. Тим більше, що мені тепер треба розв'язати питання і з весіллям, і з переїздом дітей, і, як виявилося, ще й з Істинною Деяна!

Батьки Трис спробували підняти всі зв'язки своєї сім'ї, щоб не допустити шлюбу між їхньою дочкою та диким драконом, як вони називають мого підопічного. Коли це не спрацювало, вони вирішили вдатися до погроз, потім до шантажу та підкупу. Але, противитися рішенню Імператора відкрито, вони не ризикнули. Тому було домовлено, що одруження буде здійснено безпосередньо перед нашим відльотом. Пояснювати, що до того часу наречений і принц, який має здійснити обряд, будуть у карцері, я не став.

Як і обіцяв, я відправив за Лолою та дітьми екіпаж, попросивши Ріку виділити пару супровідників зі служби безпеки. Про всяк випадок я прилетів і простежив за навантаженням речей, але супроводжувати їх у поїздці до Академії не став, пославшись на зайнятість. Тобто я просто прошипів у спину Лолі, що мені треба повернутися швидше. Моя Істинна не промовила жодного слова у відповідь, тільки кивнула, коли я зробив паузу в очікуванні реакції на мої слова.

На диво, все пройшло тихо та мирно. Бурхливих пояснень я і не очікував, але діти поводяться дивно. Для хлопчиків їхнього віку вони якісь надто тихі! Я навіть не знаю, що й подумати.