Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

– Гарна робота Аріелла. Так замотати Ортелла вдавалося лише професору фон Варретту, – заявив Ріеро.

– Знову силу не розрахувала.

– Тобі потрібно повчитися розподілу сил. Тоді зможеш довше вистояти у бою, – заявив дракон з довгим білим волоссям, здається Трен. – Ось дивися, – він витягнув нотатник і почав замальовувати формули.

– Я звісно вдячна, але я в цьому нічого не розумію. Відьом не вчать формулам, і векторам сил.

– Ох, я цього не врахував, але ж можна на практиці відкоригувати.

Ще декілька годин ми провели на полігоні, де не тільки відточували майстерність, а й навчалися.

До своєї кімнати я поверталася з дивним відчуттям. У мене ніколи не було друзів, але ту підтримку яку виявили дракони на полігоні мабуть і була її початком.

Був вже пізній вечір, тому я тихенько прошмигнула до себе, щоб не будити Ігнессу. Але як виявилося вона не спала. Дівчина розлюченою фурією влетіла в мою кімнату, оглянула, і навіть обнюхала мене з ніг до голови.

– І де ти була?

– На полігоні, займалася з курсом!

– А ректор де? – примружилася драконесса не відводячи від мене пильного погляду.

– Не знаю, – розвела руки в боки. – Мені він не докладає. Здається, ти його секретар, от і маєш знати де він! – щось мені вже набридало таке її відношення, і підозри.

– Я думала він з тобою, – войовничий настрій драконесси зник, і вона предстала звичайною розгубленою дівчиною.

– Ігнессо, чому ректору бути зі мною?

– А хіба ти не через нього сюди приїхала? – драконесса вже шмигала носом. – Мікель тебе в Академію влаштував. Доставив тобі все в кімнату, а ще розпорядився щодо особливого меню. Тут же кави ніколи не було! А для тебе все організував!

То он воно що! Ігнесса приревнувала мене до ректора! То виходить, все що робив для мене Ріхтер, вона сприймала ніби це подарунки від ректора! Ох, знала вона б правду. Хоча, може їй я її можу розповісти?

– Ігнессо, я приїхала сюди навчатися. Ректор тут ні до чого!

– Авжеж, – дівчина витерла носа хустинкою, і недовірливо поглянула на мене. – Він же не дарма тебе прийняв серед навчального року! А ще ці ваші родинні справи! Мікель вже напевно закохався у тебе.

– У кого він закоханий так це у мою родинну книгу по приготуванню зіль, а більше я ректора не цікавлю. І всі родинні справи обмежуються цією книгою. До того ж у мене вже є чоловік. Ой! – на моєму столі ніби з повітря з’явився синій кристал. Він блимнув світлом і погас. – Це що?

– Чоловік? – Ігнесса оживилася, і перестала рюмсати. Поглянула на кристал, і перевела погляд на мене. Прискіпливо мене оглянула, і її лице вмить засяяло. – Професор фон Варретт?

– Так, – розгублено підтвердила я. Не сподівалася, що мене так швидко розгадають.

– Це інформаційний кристал. Візьми його в руки, випусти в нього трохи магії і він покаже тобі повідомлення. Реагує лише на адресата, тому ніхто інший його не зможе відкрити. Але роби це краще на самоті.

– Ніколи про таке не чула!

– Це новий винахід професора фон Варретта, ще на стадії випробування. Він якось розповідав про нього Мікелю. Як побачила його, одразу й зрозуміла все. Адже такі кристали є лише у професора.

– О! – то це не я себе видала, а Ріхтер! – Цікаво.

– То тепер виходить що Мікель вільний, і в мене таки є шанс…

– Ігнессо, але ж у драконів істині пари? Я щось не розумію!

– Тут не все так просто. Я ще зі студентських років безнадійно закохана у Мікеля, але по нашим міркам я занадто молода, а істина пара не формується з молодими драконами.

– А що ж ректор? Він знає про твої почуття?

– Знає він все. І сам каже, що кохає. Але ж не все так просто. Наш шлюб неможливий в найближчі декілька років, а його родина вже досить давно хоче одружити Мікеля, вони не будуть чекати. Вони підсилають до нього драконесс, в надії що одна з них стане його істиною. А я не можу на це спокійно дивитися! Я була в розпачі, тому і повела себе так. Пробач Арія. Ти мені подобаєшся і справді я рада, що у мене є сусідка, – зніяковіла Ігнесса.

– Я рада, що ми все вирішили, – завірила драконессу.

– Не забудь випустити магію, – нагадала Ігнесса за кристал і залишила мене саму.

Я підійшла до столу і оглянула кристал. Небезпеки від нього не відчувала, а тому я взяла його в руки і як радила Ігнесса, пропустила магію. Переді мною з’явилася голограма Ріхтера.

«Арія. Виникли непередбачувані обставини. Не зможу забрати тебе на вихідні. З Академії ні ногою. Щоб ти не сумувала я домовився з професором Квінтро про заняття в суботу. Як тільки зможу повернуся до тебе. Благаю тебе, не шукай пригод!»

______________________________

На даний момент останній арт по "Останній із Віндор". Арія у формі Академії. Показувала його вже в Інстаграмі.