BooksUkraine.com » Детективи » Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"

49
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Кар'єра лиходія" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 132
Перейти на сторінку:
не платять...

— Тобто, це хобі, так? — спитала Робін.— Я через це цілі вихідні змарнувала на телефонні номери?

— Слухай... Так, я хочу їх знайти,— заговорив Страйк, намагаючись дібрати аргументи попри страшну втому й інші, менш визначені емоції (каблучка повернулася... він так і думав, що це станеться... сам відіслав її додому, де Метью, це посприяло...),— але я не...

— Ти був не проти, щоб я повезла тебе до Барроу,— мовила Робін, яка свої аргументи підготувала. Вона чудово розуміла, що Страйк не хоче її повернення до офісу.— Ти був не проти, коли я розпитувала Голлі Брокбенк і Лорейн Макноттон, авжеж? То що змінилося?

— Тобі знову надіслала шматок її тіла, Робін! Ось що в біса змінилося!

Страйк не хотів кричати, але від його голосу аж задрижали металеві шафки для паперів.

Робін лишилася незворушною. Вона вже бачила Страйка розлюченим, чула, як він лається; він навіть кулаком бив ті нещасні шафки. Її це не лякало.

— Так,— спокійно відповіла вона,— і мене це настрашило. Гадаю, більшість людей буде в шоці, отримавши листівку з приклеєним пальцем. Ти сам був не дуже в захваті.

— Так, і саме тому...

— ...ти сам-один намагаєшся дати раду чотирьом справам водночас, а мене відіслав додому. Я про відпустку не просила.

В ейфорії, яка настала, коли Робін знову надягнула каблучку, Метью навіть допоміг їй відрепетирувати свою промову до повернення на роботу. Озираючись назад, Робін гадала, що то було неймовірно: Метью прикидався Страйком, а Робін аргументувала свою точку зору. Але Метью був готовий абсолютно на все, тільки б Робін вийшла за нього другого липня.

— Я хотіла б одразу повернутися до...

— Хай як би ти хотіла повернутися до роботи,— мовив Страйк,— це не означає, що це в твоїх інтересах.

— О, а я й не знала, що ти в нас кваліфікований спеціаліст з гігієни праці,— з легким сарказмом відзначила Робін.

— Слухай,— почав Страйк, якого відсторонена раціональність Робін розлютила навіть дужче, ніж могли б сльози й гнів (з її пальця знову блимнув прохолодою сапфір),— я твій роботодавець, і мені вирішувати, що...

— Я гадала, що ми напарники,— заперечила Робін.

— Різниці немає,— відповів Страйк,— напарники чи не напарники, я все одно несу відповідальність...

— Тобто ти краще занапастиш бізнес, ніж даси мені працювати? — спитала Робін. На її блідому обличчі проступив гнівний рум’янець, і Страйк, хоч і розумів, що втрачає очки, відчув задоволення від думки, що вона втрачає самовладання.— Я допомогла тобі його розбудувати! Ти граєш убивці на руку — хай хто він такий — тим, що відсторонюєш мене, закидаєш роботу, за яку платять, а сам допрацювався уже до...

— Звідки тобі знати, що допрацювався?

— Бо вигляд у тебе паскудний,— сміливо відповіла Робін, і заскочений зненацька Страйк мало не засміявся — уперше за кілька днів.— Я або твоя партнерка,— підсумувала Робін,— або ні. Якщо ти будеш зі мною поводитися так, наче я якась порцелянова статуетка, яку можна виносити в люди, коли тобі здається, що я не постраждаю, ми... ми приречені. Бізнес приречений. Я краще пристану на пропозицію Вордла.

— Це ще яку? — різко спитав Страйк.

— Вступити до лав поліції,— відповіла Робін, дивлячись Страйкові просто в обличчя.— Для мене, щоб ти знав, це не гра. Я не маленька дівчинка. Я пережила набагато страшнішу річ, ніж надісланий поштою палець. А отже,— вона зібрала всю свою сміливість, сподіваючись, що це не звучатиме як ультиматум,— вирішуй. Вирішуй, чи я тобі партнерка, чи... чи тягар. Якщо ти не можеш на мене покластися, якщо не можеш дозволити розділяти з тобою ризик, тоді я краще...

Голос майже зрадив Робін, але вона змусила себе говорити.

— ...краще піду,— договорила вона.

Під впливом емоцій Робін занадто сильно крутнула стілець в бік комп’ютера і опинилася лицем до стіни. Зібравши залишки гідності, вона знов крутнулася на стільці, втупилася в монітор і продовжила переглядати листи, чекаючи на Страйкову відповідь.

Вона не сказала йому про свій напрям у розслідуванні. Треба було дізнатися, чи вона повертається до статусу напарниці,— а тоді вирішити, чи поділитися зі Страйком здобиччю, чи лишити йому прощальний подарунок.

— Хай хто він такий, він убиває і розчленовує жінок задля втіхи,— тихо мовив Страйк,— і він чітко показав, що хоче зробити це з тобою.

— Це я зрозуміла,— ламким голосом відповіла Робін,— та чи розумієш ти той факт, що коли він знає, де я працюю, то має також знати, де я мешкаю? Коли вже він настільки прагне всюди за мною ходити? Хіба не розумієш, що я краще допоможу його піймати, а не сидітиму, чекаючи, коли він по мене прийде?

Благати Робін не збиралася. Вона встигла викинути у спам дюжину листів, коли Страйк заговорив, і його тон був похмурий.

— Гаразд.

— Що «гаразд»? — сторожко озирнулася Робін.

— Гаразд, ти... повертаєшся до роботи.

Робін усміхнулася. Страйк усмішкою не відповів.

— Ой, та не супся! — сказала Робін, встала і обійшла стіл.

На якусь шалену мить Страйкові здалося, що вона його зараз обійме — такою щасливою здавалася Робін (а ще на її палець повернулася захисна каблучка, а отже його, Страйка, тепер безпечно обіймати, ніби він істота без претензій і статі). Але Робін просто пішла до чайника.

— У мене є нова зачіпка,— повідомила вона.

— Та ти що? — озвався Страйк, досі намагаючись осягнути нову ситуацію. (Яке б їй дати завдання, щоб не занадто небезпечно? Куди її відіслати?)

— Так,— відповіла Робін.— Я зв’язалася з людиною з форуму для людей з BIID. Ця людина розмовляла з Келсі.

Широко позіхнувши, Страйк упав на шкіряний диван, який звично видав під його вагою непристойний звук. Спробував згадати, про що це вона. Недосип був такий, що покластися на зазвичай розлогу і точну пам’ять не виходило.

— То отой... отой тип? Чи та дівчина? — спитав він, так-сяк пригадавши фото, які їм показував Вордл.

— Хлопець, так,— відповіла Робін, заливаючи окропом чайні пакетики.

Уперше за час їхнього знайомства Страйк зрадів можливості її піддражнити.

— Тобто ти без мене лазила по тих сайтах? Гралася з якимись анонімними відвідувачами, навіть не знаючи, з ким маєш справу?

— Я тобі казала, що вивчаю ті сайти! — обурилася Робін.— Я побачила, що Келсі розпитувала про тебе на форумі, пам’ятаєш? Називала себе Немакудипіти. Я тоді про це

1 ... 85 86 87 ... 132
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"