Читати книгу - "Тінь та кістка, Лі Бардуго"

Спливло кілька секунд.

— Гаразд, — сказав нарешті хлопець, та вираз його обличчя залишався настороженим. Потім Мал ко́пнув зібрану грудкою кефту носаком свого черевика. — А з цим що робитимемо?

Я подивилася на купку подертого шовку й відчула, як мене накриває хвилею люті та сорому.

— Спалимо, — запропонувала я.

Так ми і зробили.

Коли полум’я охопило шовк, Мал повільно по черзі повитягав із моїх кучерів решту золотих шпильок, аж доки волосся не впало на плечі. Хлопець ніжно відкинув його вбік і поцілував мене в шию, простісінько над нашийником. Коли я заплакала, він міцніше притиснув мене і не відпускав, поки від кефти не залишився тільки попіл.

Хлопець із дівчиною стояли біля поруччя корабля, справжнього корабля, що гойдався і хитався на напнутій спині Справжнього Моря.

— Ґуд морґен, фентомен! — гукнув їм матрос, ідучи повз із повним оберемком мотузок.

Весь екіпаж корабля називав їх «фентомен». Керчинською це означало «привиди».

Коли дівчина запитала у керманича, чому так сталося, він розреготався і пояснив, що вони такі бліді й годинами мовчки стоять біля поруччя, витріщаючись на море, наче ніколи раніше не бачили води.

Вона всміхнулася і не розповіла йому правди: здебільшого вони не зводили погляду з горизонту. Виглядали корабель із чорними вітрилами.

«Ферлорен» Баґхри давно зник, тож їм довелося ховатися в нетрях Ос Керво, поки хлопцеві не вдалося обміняти золоті шпильки з її волосся на квиток на інший корабель. Місто гуло, налякане тим, що сталося в Новокрібірску. Дехто звинувачував у цьому Дарклінґа. Інші — Фієрду або Шу Хан. А хтось присягався, що це справжнє покарання від розлючених Святих.

До них долинули чутки про дивні події в Равці. Пліткували, наче Аппарат зник, а на кордонах збираються ворожі війська; наче Перша та Друга армії погрожують одна одній війною, а Заклинателька Сонця загинула. Вони чекали на якісь новини про Дарклінґову смерть у Зморшці, але так нічого й не почули.

Вночі хлопець із дівчиною, міцно притулившись одне до одного, лежать у корабельному трюмі. Коли вона прокидається від чергового жахіття, він міцно стискає її в обіймах — зуби у неї цокотять, у вухах дзвенить від страшних криків чоловіків та жінок, яких вона покинула на розбитому скіфі, а тіло тремтить, згадуючи свою силу.

— Все гаразд, — шепоче він їй у темряві, — все гаразд.

Їй хочеться вірити йому, але вона боїться заплющувати очі. У вітрилах скрипить вітер. Навколо них стогне корабель. Вони знову самі, як у дитинстві, коли ховалися від решти дітлахів, від примх Ани Куї, він того, що, як їм здавалося, рухалося й зміїлося у темряві.

Вони знову сироти без справжньої домівки, але тепер мають одне одного і спільне життя, яке влаштують собі на протилежному березі моря.

Дякую моїй агентці та чемпіонці Джоанні Стампфель-Вольпе. Я щодня почуваюся щасливою, знаючи, що на моєму боці вона разом із дивовижною командою літературної агенції Ненсі Коффі: Ненсі, Сара Кенделл, Кетлін Ортіз, Жаклін Мерфі та Пуя Шахбазян.

Моя гостроока редакторка з чудовою інтуїцією Ноа Вілер повірила в цю історію й точно знала, як удосконалити її. Щиро вдячна видатним людям із «Голт Чілдрен і Мак-Міллан»: Лаурі Ґодвін, Джейн Файвел, Річеві Діазу та Ейпріл Ворд із відділу дизайну та Карен Франжепан, Кетрін Біруд і Ліззі Мейсон із відділу маркетингу та реклами. Також хочу подякувати Дену Фарлі та Джой Далланеґра-Санґер. «Тінь та кістка» не могла б знайти кращої домівки.

Мої великодушні читачі Мішель Чіхара та Джош Каменскі позичили мені свої надгеніальні мізки й підбадьорювали своїм невичерпним ентузіазмом і терплячістю. Також дякую своєму братові Шему за його мистецтво й віртуальні обійми на відстані, Міріам «Сестричці» Пастан, Гіхер Джой Каменскі, Пітеру Байбрінґу, Трейсі Тейлор, «Апокаліпсису» (особливо Лінн Келлі, Ґретхен Мак-Ніл і Сарі Джей Маас, котрі написали перший відгук), моїй подрузі з WOART Леслі Бланко та Денові Моулдеру, котрий загубився в річці.

У своїй манії величі та заохочуванні моєї любові до лиходіїв я звинувачую Джемінну Джиллот, Джоша Мінуто в тому, що познайомив мене з епічним фентезі і змусив повірити в героїв, а Рейчел Теяду за надміру численні нічні кіноперегляди. Дякую Гедвізі Аертс, моїй подружці й королеві піратів, за те, що терп­ляче переписувалася зі мною ночами. Ердене Укхаасаї за те, що старанно перекладала мені у фейсбуці російські та монгольські слова. Морґан Фахей за те, що підтримувала мене коктейлями, розмовами і чудовою художньою літературою. Денові Брауну та Майклу Пессаху за те, що задавали ритм.

На створення Равки та втілення її в життя мене надихнуло чимало книжок, серед яких «Танець Наташі: культурна історія Росії» Орландо Файджеса; «Землі жар-птиці: краса колишньої Росії» Сьюзен Массі та «Повір’я російського народу» Лінди Джей Іваніц.

І нарешті щиро дякую своїй родині: моїй матері Джуді, чия віра в мене залишається непохитною і котра стояла першою в черзі на замовлення кефти; моєму батькові Гарві, котрий був моєю скелею й за котрим я сумую щодня; і моєму дідові Мелу Седеру, котрий навчив мене любити поезію, шукати пригод і давати здачі.

Літературно-художнє видання

Бардуґо Лі

Тінь та