Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

— Бачу спільні Тренування йдуть на користь, — солодко посміхнулася «міс Піґґі». — Який азартний блиск в очах наших Учнів, Тренере. Це свідчить про те, що їм цікаво… Але я хотіла б, — вона миттю глянула на мене, — щоб ви та Тренер Ізі не забували… — затнулась та пильно подивилася на Тренера Ферлеса, — вони все ще діти!

Тренер Ферлес кивнув головою.

«Щось тут не так! З яких пір вона так дбає про «дітей»? І хто цей величезний чолов'яга?»

— О, ледь не забула... Я перервала ваше заняття не просто так, — товста жінка повернулася до нового Дорослого. — Хочу вас познайомити… — жестом покликала того вийти вперед. — Це наш новий Тренер зі зброї — Тренер Сінг! З завтрашнього дня Тренер Сінг тренуватиме Учнів зі статусом Майже Дорослий та Вища школа. У Учнів Середньої школи поки що залишаються їхні колишні Тренери.

У залі пролунали вигуки несхвалення. Але варто було «міс Піґґі» тільки глянути на натовп, запанувала цілковита тиша.

Я обережно розглядала нового тренера. Мені щось здалося в ньому дивним, але я поки що не розуміла що.

— Тренере Сінг, у вас є що сказати Учням? — посміхнувшись, жахливим оскалом, запитала «міс Піґґі».

Величезний чолов'яга кивнув їй. Він мовчки обвів Учнів поглядом і хрипким голосом промовив:

— Твердість та точність — моя порада вам!

Від його голосу я чомусь здригнулася. Відчувши, що за мною спостерігають, обернулася. Ред вивчаюче дивився на мене. Раптом спокій накрив мене з головою. Я миттєво перервала наш зоровий контакт, і спокій зник.

«Не вийде!»

У цей момент пролунав сигнал про закінчення Тренування. Я з полегшенням видихнула. Ніколи не думала, що так радітиму дзвінку.

— А ось і кінець Тренування! — весело сказала «міс Піґґі».

Тренер Ферлес розчаровано застогнав. Товста жінка кинула на нього косий солодкий погляд і вимовила:

— Тренере, боюся, ви більше не можете затримувати Учнів. Розпорядок дня порушувати не можна, — і криво посміхнулася. — Нам вже час!  — підняла голову вгору та подивилася на Тренера Сінга, той кивнув головою. Вони разом жваво попрямували до виходу.

— Учні, — голосно сказала Тренер Ізі, — на сьогодні Тренування закінчено. Чекаємо з Тренером Ізі вас завтра.

Я знову з полегшенням видихнула. Тренер Ферлес підморгнув мені та у супроводі пари Учнів пішов до виходу. Тренер Ізи, дивно глянувши на мене, теж попрямувала до виходу.

— Ріка, ти йдеш? — гукнула мене Ебба.

Я спантеличено подивилася на неї, потім обернулася до хлопців, але ні Реда, ні Кейла позаду мене вже не було.

— Ебба, що це було? — махнула я кудись у центр зали. — Що за спектакль, чорт забирай, ви тут розіграли?

— Вони рятували Тіса! — прошепотіла Бетті, що підійшла до нас.

— Рятували? Та вони мало не змусили мене вбити їх через Еббу! Уявляєш, що було б якби…

— Цього би не сталося, — впевнено сказала мала.

— Що? З чого це ти так у цьому певна? — роздратовано буркнула я.

— Я бачила, що буде! — промовила моя давня подружка.

— Що? Що ти сказала? — я чомусь спантеличено подивилася на білявку, яка знизала плечима.  Я знов перевела погляд на Еббу: — Ти бачила, що буде? Це як?

— Не знаю, але була впевнена, що бійки не буде, і що Начальник Колонії і цей… е… Тренер… прийдуть…

— Ебба, ти добре почуваєшся?  — насторожилася я.

— Здається, так, — не зовсім упевнено відповіла мала. Ми з Бетті переглянулись. — Але можу сказати з повною впевненістю, тобі треба поспішити…

— Це ще чому? — не зрозуміла я.

— Тобі час збиратися. На тебе чекає незабутній вечір! — мило посміхнулася Ебба.