BooksUkraine.com » Бойове фентезі » Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка 📚 - Українською

Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

26
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Академія Ніваріум. Літня практика" автора Анна Скрипка. Жанр книги: Бойове фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 97
Перейти на сторінку:

- Варіантів у нас не так щоб багато, - протягнула задумливо Лоя, стрельнувши хитрим поглядом у Матео.

- Роздягатися під музику не буду! - тут же відреагував він.

- А без музики?

- Хіба що в більш приватній обстановці, тет-а-тет із тобою.

- Ну, так не цікаво... Тобі взагалі не можна нікуди виходити? - без переходу запитала вона мене.

- Сьогодні - ні.

- Ну-у-у-удно. А молодь ваша де розважається?

- В Академії є клуб, там і студенти відпочивають, і всі охочі можуть прийти.

- О, так давай туди!

Я повела їх у наш клуб. Це було окреме крило Академії, яке складалося із загальної кімнати зі столами й кріслами з одного боку та різними ігровими зонами з іншого, а також з виходом до танцювальної зали. Тут можна було грати з м'ячем у всі відомі рухливі ігри - величезна площа була розбита на зони, екрановані силовим полем. За друзів я не боялася - у клубі діяло непорушне правило: усі звання, ранги, класи залишалися за порогом. Це була територія розваг, спілкування і відпочинку.

Спочатку, коли ми зайшли, нашу компанію зустріли насторожено, але за деякий час Матео вже вільно розповідав смішні історії зі свого життя, Лоя ділилася рецептами найвдаліших експериментальних зілля, а я змінювала партнерів на танцювальному майданчику. У якийсь момент я знову відчула на собі важкий погляд. Вчасно озирнувшись, помітила рух серед компанії, що збилася навколо Тео. Швидко метнувшись навперейми фігурі, що віддалялася, вискочила перед невідомим мені хлопцем.

Темноволосий дайр зніяковіло озирнувся, підшукуючи шляхи відступу, але, не знайшовши таких, здався і дещо приречено подивився на мене. Попри насиченість кімнати різними ароматами, я чітко розчула запах полину, що долинав від нього.

- Це ти за мною стежиш! - вигукнула я уважно оглядаючи хлопця. - Тебе дядько приставив чи батько?

Демон посміхнувся і мовчки подивився на мене, схиливши голову набік, немов би запитуючи "а чи є різниця?".

- Тобі заборонили говорити зі мною? - зі здивуванням запитала я.

Раніше до такого не доходило. Але спостерігач лише невизначено знизав плечима і знову озирнувся, немов шукаючи порятунку. І він прийшов в особі моєї подруги.

- Ти чого тут робиш? - налетівши на мене, запитала вона. - Досить хлопця маринувати - тягни його на танцпол!

Після цієї провокаційної заяви подруга просто підштовхнула мене в обійми ошелешеного дайра. Але той не відсахнувся, запитально подивився на мене і, дочекавшись мого кивка, повів до танцюючих пар. Ми потрапили на повільний танець. Мій наглядач вів упевнено і плавно, не відриваючи від мене погляду.

І ось що дивно, колір його очей змінювався від яскраво салатового, що означав радість, до бірюзового - очікування. Однак іноді спалахував і блакитний колір - саме такими очима ми дивимося на об'єкт закоханості. Зніяковівши від трансльованих очима почуттів хлопця, я опустила голову і зробила глибокий вдих. У ніс знову вдарив запах полину. Поморщившись, я запитала:

- Навіщо ти так полином натерся?

Відповіддю мені був лукавий погляд і крива посмішка. За час танцю я спробувала ще кілька разів розговорити свого стражника, але все марно - він лише посміхався, знизував плечима або відводив погляд. Тож невдовзі я закинула цю затію і просто насолоджувалася танцем.

Якоїсь миті сусідня пара танцюристів ледь не врізалася в нас і хлопець, зупинившись, притиснув мене до себе, не поспішаючи відпускати. Піднявши голову, зловила на собі задумливий погляд демона. Але ось він стрепенувся і, озирнувшись, відсторонився - тільки тоді до мене дійшло, що музика змінилася на більш різку і рухливу. Кивнувши мені на прощання, мій загадковий переслідувач поспішив покинути зал, а потім і саму кімнату, лише на порозі кинувши останній погляд на мене.

Дивне відчуття втрати відтоді не покидало мене до самого кінця вечора. Я подарувала ще кілька танців Матео і посиділа з Лоєю, але незабаром зрозуміла, що силоміць витискаю з себе посмішки, а численна компанія починає тиснути. Бачачи мій стан, друзі запропонували прогулятися парком і я з полегшенням погодилася. Так і закінчився мій останній день свободи.

Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 86 87 88 ... 97
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"