Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Останнім часом жінка щиро боялася за своє життя, та тільки подітися було нікуди. Гроші чоловік постійно відбирав і ховав, тому втекти їй не було з чим. Поскаржитись? А кому? Якщо щодня у Йоста пили всі важливі шишки міста. Повернутись до батьків? Так їх давно вже немає, а маленький будиночок, що перейшов у спадок Селені, проданий її чоловіком років десять тому. Раніше, звичайно, вона намагалася втекти, просто від безвиході і з порожніми руками - жінці було все одно куди і як, аби якнайдалі і швидше. На жаль, невдало. Спіймали її за кілька годин. Перший раз Селена відбулася побоями, а ось останній – ще й зламаною рукою. Зламалася і вона сама, вирішивши просто здатися. Ціліше буде?

Тож тепер, тихо схлипуючи і витираючи сльози, вона дивилася на чоловіка, якого колись щиро кохала, і відчувала лише ненависть. Такий безпорадний і беззахисний у цей момент… чорні думки відвідували жінку дедалі частіше, але вона відчайдушно відганяла їх, хоч і розуміла, що на краще її життя вже не зміниться.

Подивившись у дзеркало, Селена згадала про два різнокольорові флакончики, що мирно зберігались в складках спідниці. Чому вона взяла їх, жінка досі не могла зрозуміти. Але тоді, впіймана за руку Хлоєю, вона побачила дивний блиск сірих очей, що на мить позеленіли, мов смарагди, і не могла не послухатися наказу дівчини.

Дивно звучали власні думки і, струснувши головою, вона все ж таки дістала зелений флакончик. Запах був незвичайним, але розуміючи, що гірше все одно не буде, Селена плеснула частину вмісту на руку і не побоялася втирати в набряклу шкіру розбитого обличчя.

Коли ж вона глянула в дзеркало, ноги підкосилися самі собою, і лише дивом Селена не розбила флакон з рідиною, що залишилася. Відображення було копією тієї дівчини, якою вона була років п'ятнадцять тому. Пошкодження та синці зникли, набряк спав, жодної знайомої зморшки на обличчі більше не було, а шкіра буквально світилася здоров'ям та молодістю.

Сльози крізь істеричний сміх були не найгіршою реакцією на такі зміни. І все ж, заспокоївшись і намагаючись заощаджувати кожну краплю, Селена ретельно нанесла чарівний еліксир на шкіру, спостерігаючи, як на очах змінюється все тіло. Ще годину жінка захоплено розглядала себе у маленькому дзеркальці. І лише тоді подумала про другий флакончик.

Погляд швидко перекочував на похрапуюче тіло, від якого страшенно несло елем. Чи задумалася Селена хоча б на секунду, застосовувати загадковий засіб на своєму чоловікові чи ні? Ось жодного разу! А нічого знущатися та її обличчям стіни полірувати! Хоча, не в усьому Селена точно слідувала настановам Хлої. Зрозумівши, що в її руках річ зовсім особлива, і розлютившись на чоловіка за всі роки знущань і принижень, вона розділа Йоста догола, взяла ганчірку... Не вистачило чудодійного мила тільки на спину і на голову, але Міна не засмутилася, все ж таки, потрібно було бути обережним, не хотілося хлюпати хоч краплю і на себе.

Чекала жінка кілька годин, але хроплячий і смердючий громила на ліжку не змінювався, все ще похрапуючи і смердючи.

Ефект проявився тільки до обіду, коли роздратовано і хитаючись з похмілля, Йост почав кричати на дружину, навіть не продерши очі. Перший ляпас полетів у Селену, як тільки чоловік подолав достатню відстань, щоб до неї дістати. І ось тут розпочалось справжнє свято…

Хрупнуло все тіло Йоста, одночасно. Кістки рук та ніг, ребра і навіть таз. Звалилась на підлогу важелезна туша шинкаря Кроста. Пролунав несамовитий крик, що зрідка переривався брудними лайками. І з'явився в Алоріні ще один каліка.

Цього дня довелося Селені неабияк помотатися. За наказом чоловіка, яка звикла виконувати будь-яку забаганку, жінка бігала від одного лікаря до іншого, від одного мага до іншого. І лікували шинкаря всі й одразу. Нажаль, лежати йому наказали, не рухаючись, ще півроку мінімум, наклали купу шин, пов'язок, прив'язали до ліжка для більшої безпеки дорогоцінного організму.

Та тільки не знали лікарі, що лікування їх не допоможе, та й магія запрошених відьом була абсолютно марною. Тому що на совість Каліста варила зілля, ніколи не халтурячи і не помиляючись. Так що лежати нерухомо пану Йосту залишалося до останнього подиху, дружині своїй на радість. А от не треба було жінку ображати та знущатися.

За кілька днів двері магазинчика відчинила зовсім інша жінка, не схожа на колишню Селену Крост. Вона виглядала щасливою і світилась зсередини, здавалась усміхненою і вдячною власницею трактиру «У Селени».

Тепер жінка сама вирішувала як їй жити, сама керувала закладом, одягалася відповідно до статусу і моди, розпоряджалася грошима і нітрохи не переймалася думкою чоловіка про зміни, що відбулися. Селена стала щасливою та вільною. Хоч і довелося найняти доглядальницю для Йоста, який зараз був прикутий до ліжка.

На превелике розчарування пана Кроста, чоловікові вже відмовилася коритися навіть нянька, заявивши, що пити – шкідливо для здоров'я і приносити випивку вона не збирається. Погань така! І хоча догляд за хворим був вище за будь-яку похвалу, містер Крост відчував себе глибоко нещасною людиною, спостерігаючи з боку, як успішно красуня-дружина заправляє його трактиром, спілкується з його друзями і витрачає його гроші. І вплинути чи змінити щось він був не в змозі. Але це нічого. Ось скоро він одужає, встане на ноги і задасть цій навіженій вертихвістці по саме нікуди…

Селена Крост справді розквітла і готова була будь що зробити для Хлої. Вона урочисто поставила на прилавок найкращу пляшку елю і товстий мішечок із золотими монетами, розсипаючись у подяках та обіцянках не балакати язиком зайвого. Відьма подумала і зв'язала її клятви силою, так, про всяк випадок. Пляшку Каліста прийняла з радістю, а ось гроші не взяла - попросила віддати послугою. І не помилилася ...

Чутки почали поширюватися все далі і далі, обростаючи новими подробицями про чорну відьму, що відвідала місто. Нажаль, роти слугам не закриєш, так що, як і передбачала Каліста, незабаром люди почали говорити про стару з клюкою. Випливали подробиці про читання з рук та обов'язкове запрошення до будинку. А що, нечисть же.