Читати книгу - "Відродженя острова, Серена Давидова"

Розділ 2

Ранок для королеви завжди починався з першими променями сонця, і цей день не став винятком. Ледь розвиднілось, як тепле світло проникло до спальні крізь ледь розсунуті штори. Як завжди, перш ніж розпочати день, Емма мала привести себе до ладу — сьогодні на неї чекали підготування до святкування першої сівби, великого свята Землі.

Поцілувавши чоловіка в щоку, вона тихо перейшла до суміжної кімнати. Там уже потріскувало полум’я в комині, а на лавці стояв таз із нагрітою водою для вмивання. Поряд, зосереджено наливаючи трав’яний настій, стояла Вальда — її незмінна супутниця та помічниця. Вона завжди була поруч, відколи королева Емма увійшла в рід Вальдхеймів.

Вальда з’явилася в житті Емми ще тоді, коли дівчинка залишилася сиротою — батьків стратили за обвинуваченням у зраді. У ті страшні часи саме Вальда, молодша сестра бабусі майбутнього спадкоємця трону, стала для Емми опорою. Вона була жінкою прямою, мов лезо, не знала страху перед титулами і завжди говорила правду, навіть коли та ранила. Завдяки її підтримці донька зрадників змогла вистояти, дорости до корони — і не зламатися.

Коли Емма увійшла в дім Вальдхеймів як наречена спадкоємця, Вальда не залишила її. Вона не просто прийняла нову роль — вона стала тим, хто щодня підтримував королеву. Щоранку вона приходила разом із дівчиною при королеві — юною Ільвою — до невеликої кімнати при королівських покоях: готувала настій, наглядала за порядком, і допомагала з дрібними турботами, які вирішують настрій усього дня.

— Сонячного світанку, Вальдо.

— І тобі, дитя. Маленька Ільва сьогодні заварила неймовірний збір, — жінка зробила ковток теплого трав’яного настою, й її обличчя розпливлося в усмішці.

— Дякую, Ільво. Можеш бігти до своєї родини, сьогодні їм знадобиться твоя допомога. Я впораюся сама. — Королева простягла рушник, і дівчина швидко прибрала таз із водою після вмивання.

Ільві було лише п’ятнадцять, але вона вирізнялася дивовижною серйозністю, не властивою її вікові. Її батько, керівник королівського порту, з гордістю відпустив доньку на службу при дворі, коли королева сама запропонувала їй стати дівчиною при ній. Відтоді вже понад рік Ільва щоранку вставала вдосвіта, готувала для королеви відвар з власноруч зібраних трав і з ніжністю дбала про її ранковий спокій.

Їй подобалась ця робота. Королева була доброю й неконфліктною, а ще — вміла слухати. Якщо щось тривожило дівчину, вона знала: Емма знайде час, щоби почути й порадити.

— Дякую, моя королево, — усміхнулася Ільва, й обличчя її засяяло, як ранкове сонце. Вона легко зникла за дверима.

— Балуєш ти її, — промовила Вальда, не зводячи очей із порога.

— Вона ще така юна. Я й сама колись була схожа на неї. Але мені не дозволяли бути собою, — Емма видихнула, і в її голосі було чути сум. — Я лише мріяла заплітати коси зі стрічками і одягати свою найкращу сукню на весняні свята.

Вона взялася за одяг, який підготувала Ільва. Нижня сорочка, зігріта вогнем, приємно торкнулася тіла. Поверх неї — вишита сорочка й пояс. Вальда дістала намисто, що колись належало її старшій сестрі, а тепер належало королеві, і обережно зав’язала стрічки на шиї Емми.

— Натомість я була донькою зрадника, яку всі уникали. Життя в переховуванні стало моїм звичним станом. А потім — дружина спадкоємця трону. І боротьба за кохання. Постійна. Без права на помилку.

— Ти маєш гарний вигляд. Твоя мати пишалася б тобою. — У голосі Вальди було щось більше, ніж звичайна турбота. Вона завжди вбачала в Еммі не лише королеву, а й дівчинку, яку шукала колись, з надією й болем.

Мати королеви була подругою Вальди ще з юності. Коли рід Гольц зазнав нищівного удару — страта й ганьба через обвинувачення в зраді — Вальда не змирилася. Вона шукала маленьку Емму всюди. Але дівчинка зникла без сліду. Її пошуки ускладнювали сварки з сестрою та її чоловіком — самим королем Кондрадом Вальдхеймом.

Та доля зробила своє. Через роки, коли Бальтазар — принц-наступник — повернувся з подорожі островом з юною нареченою, лише його впертість та прямолінійна відвертість Вальди врятували Емму.

— Я її зовсім не пам’ятаю, — м’яко сказала королева, дивлячись у вікно.

— Але ти схожа на неї. Особливо рисами. А от очі в тебе — твого батька. Колір гречаного меду. — Вальда обережно провела рукою по волоссю, готуючись заплести їх в косу. Вона любила це заняття — може, тому, що не мала власних дітей. Всю свою материнську любов вона віддала двом людям: Еммі та її синові Рагнальду.

— Дякую за твою турботу, Вальдо. — Емма усміхнулася тепло. — Тепер вип’ємо відвару. Нас ще чекає зустріч з нашим маленьким другом.

Жінки сіли за невеликий дерев’яний столик. Пар здіймався вгору тонкою стежкою, наповнюючи кімнату духмяним ароматом — сумішшю м’яти, медунки й деревію.

***

Грег мав дивовижний хист — прокидатися саме тоді, коли треба. І цього ранку, хоч спав усього дві години, він підвівся без жодного звуку й попрямував до бочок із водою.

Командири не терпіли безладу: вода повинна бути чистою і свіжою зранку, бочки — повними. Тож кожен, хто мав вільну хвилину, сам приносив відро з колодязя, не сподіваючись на чужу добру волю.

Вода, що простояла всю ніч під зорями, обпікала шкіру холодом. Але Грег не нарікав — саме така крижана різкість швидко стирала втому й повертала ясність у думках.