Читати книгу - "Келен, Yevhenii Nahornyi"

Келен не ночував у місті. Таверни були спокусливими, але він боявся, що хтось помітити, що він не єсть і не спить. Натомість він вибирав тихі галявини за межами Ларвії, де розводив багаття й читав книги. Він почав відвідувати Гільдію Магів, купуючи старовинні томи з чаклунства. Магістрам, які продавали книги, здавалося смішним, що “молодий маг” цікавився текстами на забутій мові — стародавні мові чаклунів, якою писалися найпотужніші заклинання. Вони глузували, але Келен лише усміхався під маскою. Цю мову він вивчив першою в бібліотеці, розшифровуючи пергаменти в підземних залах. Завдяки цій новій книзі відкривалися йому складніші заклинання — від маніпуляцій тінями до захисту від магії.

За місяць Келен зібрав стільки нагород, що гільдія підвищила його до залізного рангу. Ліна, вручаючи новий жетон, лише похитала голову.
— Ти або геній, або божевільний, — сказала вона. — Залізний ранг за місяць? Такого я ще не бачила.

Келен узяв жетон, відчуваючи, як його кістки гудуть від задоволення. Він знайшов своє місце в цьому світі — принаймні на цей момент. Але він знав, що гільдія, монстри й Ларвія — лише початок. Десь там, у тіні, його минуле могло чекати. І він мав бути готовим.