BooksUkraine.com » Детективи » Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"

175
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3" автора Лариса Підгірна. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 104
Перейти на сторінку:
що світилися зсередини рівним м’яким світлом. Їх стінки з розписаного вигадливими ієрогліфічними завитками провощеного паперу, мабуть, були напахчені цією ефірною олією.

Такий аромат мала шкіра Елізабет: ніжний, тонкий, чуттєвий аромат із легкою гірчинкою. Аромат неролі. Марко за звичкою потер лоба, проганяючи ці зайві тепер думки.

Ніжний жіночий голос вторив флюїдам пахощів. Розливався над головою у повітрі незнайомими, незрозумілими звуками та словами. Швед підняв погляд і нарешті побачив: музиканти і співачка мали свою нішу на другому поверсі ресторації. Ось чому звук лунав так рівномірно.

Сигарний дим і музика…

Це знову нагадало йому про старі стамбульські часи і побратима Євгена Остапенка. Давно не мав від нього жодної звістки… Чув, наче в Одесі, де він мав завдання, його було викрито. Більше нічого певного — просто зник безвісти на окупованій совєтами території…

— Так… жінки… — вирвав його із невеселих роздумів Ян Флемінг. — То ви ще не бачили леді Чеддерс! Вона направду неймовірна. Кажуть, наполовину англійка, наполовину японка!

Швед підняв брову.

— Навіть так?

— Так… Одягається, наче гейша… — захоплено продовжував Флемінг.

— Носить кімоно і прикрашає волосся цвітом сакури? — з іронією у голосі поцікавився Марко.

— Ба більше — навіть вибілює обличчя. Та повірте, навіть такий як ви, «сер Ланселот Вірне Серце», залишитеся під враженням, — запевнив Флемінг. — Леді Сибілла Чеддерс…

— Леді… То вона бавиться у гейшу? — знову поцікавився Швед.

— Ну, як вам сказати… — Флемінг затягнувся сигарою. — Іноді я думаю, що вона настільки вжилася у відведену їй роль, що і справді більше почувається японською гейшею, ніж англійською леді.

Швед відбив кінчиками пальців на поверхні столу якийсь складний ритм.

— Жінки, що грають чужі ролі — невід’ємна частина нашої професії… Куди ж без них! — проказав швидше сам до себе. — Чим займається наша Мата Харі?

— Тим, чим і належить займатися порядній Мата Харі, — розсміявся Ян. — Вона, Марку… тримає клуб для поважних джентльменів — наполовину картярський дім, наполовину бордель, хоча, власне, одне другому на заваді не стоїть. Щовечора у неї збирається найдобірніше товариство, французьке шампанське і саке ллються рікою… Там можна попахкати люлькою з гашишем, можна зняти розкішні мебльовані кімнати й усамітнитися з дівчиною… Можна просто замовити масаж. Словом, у домі Сибілли Чеддерс джентльмени втілюють свої потаємні бажання.

Марко гмикнув.

— Давайте по справі, Яне.

— Ну, якщо по справі… — Флемінг виглядав геть розчарованим. Його розповідь про ефектну пані, що оселилася у Харбіні і вдає із себе японську гейшу, мусила справити на Шведа геть інше враження! — Наскільки відомо, — продовжив він, — її під час своїх японських вояжів привіз до Харбіна лорд Вільям Семпілл — той самий, через якого ми з вами, Алексе, опинилися тут, але краще повернімося ще на мить до розмови про леді Чеддерс!

Марко тим часом замислено збив попіл зі своєї сигари, потицяв нею об дно керамічної попільнички. У горлі зосталися неприємні відчуття. І нащо йому здалася ця сигара?

— Знаєте, Яне… Щодо Семпілла… Особисто я завжди захоплювався бритами. Ваш гонор, державність, історія… Завжди вважав англійців розсудливими і послідовними. Що вже казати про британський уряд та спецслужби… Але у даній ситуації не можу знайти жодної логіки у тому, щоб спочатку допомагати японцям удосконалювати власну військову міць, а потім бідкатися, що вони її з допомогою англійських інструкторів занадто удосконалили…

Флемінг філософськи підняв погляд кудись угору.

— То усе наша політика замирення, чорт би її вхопив! — не дуже вибираючи слова, проказав він. — Як ви розумієте, мій друже, на початку двадцятих я був жовтодзьобим студентом Ітонського коледжу, — продовжив Ян. — Але навіть тоді я усвідомлював, що роль голубки миру з оливковою гілкою у дзьобі для моєї батьківщини — одна з тих невдячних ролей, які врешті-решт зіпсують усю п’єсу. Та на той час ми усі — і юні, і старші, і геть літні — тільки почали відходити після страшної війни і страшних втрат… Мій батько, герой із героїв, загинув на тій війні і я відчув на собі, що означає втратити рідну людину. А чого тільки варта була для нас, англійців, ота м’ясорубка на Соммі… Поховавши своїх загиблих, живі тільки й мріяли, що про вселенський мир… Тож не дивно, що Велика Британія прагнула того самого, що й решта Європи — миру!

І так, погоджуюсь із вами: місія Семпілла зробила усе, щоб сьогодні Японія стала для нас більш ніж серйозним військовим супротивником. Це нагадує зраду. Але ж офіційно Семпілл не діяв на власний розсуд! Такою була державна політика!

— Ото ж бо й воно… — кивнув Марко. — Дивна політика. Наче лебідь, рак і щука в одній упряжці. Дії уряду — це одне, дії контррозвідки — зовсім інше, королівський двір взагалі нікому непідзвітний… Схоже, мої ілюзії щодо злагодженої співпраці британського уряду і британських спецслужб — міф… Інакше якого дідька я тут сьогодні роблю? А щодо пані Чеддерс… Хто знає, яку роль у всьому цьому відіграла ця ваша англо-японська леді… й продовжує відігравати. Ви самі сказали — вона шпигувала для Семпілла. То хто, скажіть мені, Яне, є кінцевим бенефіціаром тієї інформації, яку він діставав?

— Маю надію, знайомство з леді Чеддерс, мій друже, допоможе вам виконати ваше завдання, а мені вдасться прислужитися вам, — скаламбурив Флемінг. — Може, мені за це навіть підвищать гонорар… — скрушно зітхнув він. — Бо, відверто кажучи, образливо потрапити на таке свято життя, як у Харбіні, і бути на мілині.

Марко здивовано підняв брови.

— Платять мені мало, — продовжував Флемінг. — Навіть часом на добру люльку з гашишем не вистачає. Що вже казати про плотські утіхи…

— Невже вам обіцяли, що шпигунський… перепрошую, журналістський хліб — то мед? — тихо, з іронією у голосі проказав Марко. — Та й за британськими законами, наскільки я пам’ятаю, ви ж наче усе ще неповнолітній… Вам же немає двадцяти п’яти? Як вас взяли у гру?

Флемінг скрушно зітхнув.

— Не крайте мені серце, друже! Ви не знаєте, чого мені коштувала ця оборудка з МІ-6, аби нарешті я міг спекатися задушливої опіки своєї матусі! Якби не містер Сеймур, ваш тесть, вона б і далі не відпускала мене ні на крок від своєї спідниці. У моєї матері якісь гіпертрофовані материнські почуття… Тьху! Але навіщо вам родинні проблеми Флемінгів! — махнув рукою Ян. — Краще повернімося до справи.

— Перед тим, як повернемося до справи, — проказав Марко, — я радий запропонувати вам дружню фінансову допомогу. Можете розраховувати на мене у разі необхідності. В розумних межах, звісно. А поки — ось… для початку. Ви — мій зв’язковий і партнер, я — ваш гаманець. Домовились?

1 ... 8 9 10 ... 104
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3"