Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

Я не витримав і перебив її:

— Цього бути не може. Я спав з нею ще задовго до нашого розставання. Навіть не можу згадати, коли це було.

Дана махнула рукою, немов відганяючи думки.

— Звісно, я вірю тобі, Сашо. Я одразу не повірила їй, але зараз не про це. Коли вона розповіла мені про вагітність, я зрозуміла одну річ.

Я дивився на неї, не розуміючи, що ж вона хоче сказати далі.

— Тому я вирішила піти в лікарню, — рішуче промовила вона, і я не міг утриматися від питання.

— Ти захворіла?

— Ні. Не перебивай, будь ласка, — мило відповіла, і я мовчки чекав продовження. — Я довго не наважувалася на цей крок. Тому я пішла до гінекологині, для того, щоб... щоб мати можливість завагітніти. Лікар підтвердив, що можливості є, але потрібно буде пройти через лікування. Я хочу дитину. Сподіваюся, вона буде схоже більше на тебе.

Її слова повісилися у повітрі. Моє серце завмерло на мить, а потім забилося з новою силою. Я дивився на неї, намагаючись переварити ці слова, і відчував, як всередині мене прокидається глибоке щастя. Усі мої думки обертаються навколо однієї ідеї. Вона хоче бути матір'ю, і я можу бути батьком. Це не просто новина, це можливість для нас створити щось прекрасне разом, відновити та будувати наше майбутнє. Це більше, ніж просто шанс стати батьком. Це можливість бути частиною її життя, створити разом щось важливе, чого ми обидва бажаємо. В її очах я бачив відбиток тих же сподівань і мрій, що і в моїх.

— Дана, — почав я, мій голос був переповнений емоціями, тому я прочистив горло. — Це... це чудово. Ти не уявляєш, як щасливий я дізнався про це. Я так тебе кохаю.

Я взяв її руки у свої й почав цілувати їх. Я уявив собі, як наші мрії про сім’ю можуть стати реальністю. Як, можливо, ми могли б мати власну дитину — маленького ангела, який був би частинкою нас обох. Я відчув, як ця думка наповнює мене теплом і радощами, яких я ніколи не знав раніше.

— Я теж тебе кохаю, мій чоловіче.

Повільно підіймаю свою голову. Те, що я правильно її почув?

— В тебе таке шоковане обличчя, — вона тихенько сміялася з мене. — Я кохаю тебе.

Я усміхнувся, відчуваючи, як тепла хвиля накочується на мене.

— Ти не уявляєш, як я довго чекав, щоб це почути, — зізнався я, дивлячись їй в очі. — Це найкращі слова, які я коли-небудь чув.

Її слова були як бальзам на душу, змушуючи мене почуватися по-справжньому живим.

— Дано, якщо ти готова до цього, ми зможемо все подолати, — сказав я, коли вона трохи відсторонилася. — Ти знаєш, що я завжди буду з тобою, чи не так?

Вона кивнула, її очі блищали від сліз, але в них була впевненість.

— Так, знаю, Сашо. І це дає мені силу йти далі.

Вона зам'ялася, ніби зважувалася на ще щось. Я помітив це і запитально підняв брови.

— Говори, — я легко видихнув, намагаючись підтримати її.

— Я вирішила, що звільнюся, — нарешті сказала моя дружина, вдивляючись у мої очі.

— Навіщо? Ти ж так хотіла працювати в дизайні...

Вона зітхнула і стиснула мої руки міцніше.

— Я хочу почати працювати сама на себе. Добиватися всього завдяки своїм власним зусиллям, а не через свого чоловіка. Цей тиждень мені сподобався працювати в дизайні, він був для мене приємним і цікавим досвідом, але це не те, чого я насправді хочу. Я хочу сама вибирати проєкти, над якими хочу працювати. Хочу мати контроль над своїм графіком, можливість обирати напрямки, в яких хочу розвиватися, і визначати свої пріоритети без зовнішнього тиску чи обмежень.

Я дивився на неї, відчуваючи змішання почуттів.

— Це велике рішення, Дано. Ти впевнена в цьому?

— Так, Сашо, впевнена. Я хочу бути вільною у своєму виборі, хочу самостійно будувати своє життя і кар'єру. І я вірю, що можу досягти успіху.

Обережно притягнув її до себе, обіймаючи міцно.

— Я вірю в тебе, Дано. І буду підтримувати тебе у всьому, що ти вирішиш. Якщо це те, що ти хочеш, я поруч.

Дана усміхнулася, її очі сяяли від щастя і рішучості.

— Дякую, Сашо. Твоя підтримка багато для мене значить.