Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

найперший зцілювач. Його благають зцілити людей і худобу, убезпечити від лих та нещасть, дати благословення, благоденство і добробут людям. Згодом у зверненнях до цього божества все частіше вживається епітет Шіва, витлумачуваний деякими дослідниками як «Милостивий». Цей епітет згодом витісняє ім'я Рудра і стає основним іменем цього божества. В той же час у подальшому його похмурі, негативні риси отримують дедалі більший розвиток. Найбільш уживане його ім'я у ведах — Рудра — іноді тлумачиться як Рудий, Червоний. У ведах це божество справді часто зображається червоним, асоціюється з червоним кольором (Гусева, 87–96). У давній Індії червоний колір пов'язувався зі смертю, очевидно, за кольором крові (пор. слов'янське руда — «кров»). Червоні предмети вживаються тут при магічних діях, що мають за мету спричинити смерть; засудженого до страти вдягали в червоне, червоні вінки вживалися при поховальних обрядах тощо. Водночас червоний колір пов'язувався і з воїнським станом, так званими кшатріями. В українців побутував звичай покривати загиблого козака червоною китайкою.

Щодо імені Шіва, то висловлюється припущення, що воно сходить до давнього дравідійського імені зі значенням «червоний». 3 іншого боку, ім'я Шіва може бути пов'язаним з українським словом сивий, синонімами якому є сизий та сірий. Це тим імовірніше, що іпостассю Шіви є сірий, сивий бик — популярний в українському фольклорі. Не виключено, що наше сивий споріднене з індоіранським ш'ява/с'ява — «темний», тобто не зовсім білий. До певної міри підтвердженням є вираз сива давнина, який несе відчутний нюанс «темна давнина», «давнина, повита мороком/пітьмою часу». Тобто поняття «темний» і «сивий» можуть сходити до якогось первісного спільного джерела. Подібне переосмислення, очевидно, могло статися і з санскритським крішна, яке взагалі означає «чорний», але фонетично надзвичайно близьке до нашого «красний», яке означає не лише колір — червоний, але й має значення «гарний», «вродливий». Недарма серед індійців воно широко вживане як чоловіче й жіноче ім'я. Ім'я з таким значен<249>ням могли мати й давні українці, що певною мірою підтверджує і легенда про походження назви Чернігів від княгині Черни. Крім того, показово, що ліва протока Сіверського Дінця, окрім назви Чорний Жеребець, має і друту назву — Красний Жеребець, що свідчить про певну неусталеність понять «чорний» і «красний», взаємозамінюваність їх, що обидва поняття сходять до спільного джерела (СГУ, 612).

У зв'язку з Шівою та його іпостассю — білим чи сірим биком, популярність останнього в українському фольклорі навряд чи випадкова. Бик — символ творення, парубок, віл — чоловік, телиця — дівчина, корова — жінка, земля. Така символіка переповнює наші весільні пісні й приповідки. На Великдень гуцули й досі христосуються з домашньою худобою. А коли з хати виносять покійника, то виганяюпь з хліва та приганяють з паші всю худобу попрощатися зі своїм господарем. Найранішим свідченням про бога Шіву прийнято вважати зображення на хараппських печатках, де так званий прото-Шіва сидить у йогічній позі серед тварин. У ранніх індійських пам'ятках Шіва згадується серед персонажів, які мали дві статі. В цьому аспекті Шіва відомий під іменами Нара-Нарі, тобто Чоловік-Жінка, а також Джаганпітрі-Джаганматрі, тобто Батько світу-Мати світу. Зображається він у таких випадках у вигляді людської постаті, права половина якої чоловіча, а ліва — жіноча. Особливо широкий діапазон його функцій став після злиття з ведійським Рудрою. Ведійські арії називали місцеві народи шішнадева, себто «фалособожні». Це прямо вказує на одну з головних характеристик Шіви, пов'язану з народженням, заплідненням, на те, що фаллос, лінгам був самостійним об'єктом поклоніння і замінював собою зображення Шіви.

Ім'я Рудра тлумачиться і як Ревучий, у зв'язку згадується ІІІевченко і його «як реве Ревучий» щодо Дніпра. Це може сходити до давнього уявлення про Дніпро як про Бика, Бугая, Самця.

Синами Рудри (отже, й Шіви), були марути, божества вітру й бурі. Помічники царя богів Індри, озброєні блискавками й стрілами-перунами, вони уособлюють вітри. У «Слові о полку Ігоревім» — це «вітри — Стрибожі внуки». В такому разі виходить, що Стрибог тотожний Рудрі/Шіві, бо Рудра в «Рігведі» означається як «Бик, супроводжуваний марутами», а компонент Стрі — в імені слов'янського божества теж означає «бик» (авест. staora — «бик», «худоба», гот. stiur, англ. stееr, нім. stier — «бик», споріднені з грец. tavros, лит. tauras — «бик»). Що відразу змушує по-новому поглянути на численні українські топоніми та гідроніми типу Стрий, Стир, Дністер, Стрв'яж, Стривігора та інші.

Цікавою щодо Шіви/Рудри в давньоіндійських міфах є згадка, що він зруйнував Тріпуру — Тримісто асурів, що з ними постійно воював Індра. Назва ця перегукується з назвою Трипілля на Київщині, неподалік літописного Родня в гирлі Росі. Назва ії, судячи з <250> притоки Роськи, що має і назву Самець, споріднена з іменем Влес, санскритським вріш — «бик», «самець» і етнонімом русь. Інший давньоіндійський міф мовить, що колись асури вкрали в Індри його корів і сховали в далеких краях за річкою Раса (хінді — Рас). Подібність її до назви Рось очевидна.

Сином Шіви та його дружини Парваті вважається Ганеша, зображуваний з головою слона, чотирма руками й верхи на щурі. Ганеша з часом став богом — покровителем мудрості, учнів та студентів. В Індії зверненням до нього і досі прийнято починати літературну або наукову працю. «Махабгарата» називає Ганешею самого Шіву. Саме тут, очевидно, криється пояснення, чому автор «Слова о полку Ігоревім» називає Бояна Влесовим внуком.

Ще одним сином Шіви та Парваті є Сканда — бог війни, тісно пов'язаний з давнім дравідійським богом на ім'я Муруга, Муруган (пор. укр. прізвища Моруга, Моружченко). Цей шестиголовий бог сидить на павичеві, з луком в одній руці і стрілою в другій. Він ще має ім'я Карттікея, від індійської назви сузір'я Плеяд — Кріттіки. А з цим сузір'ям якраз і пов'язується Влес, про що свідчить і українська назва його — Волосожар.

Порівняння грецького міфу про Плеяд з індійським міфом про Кріттіки виявляє недзвичайно цікаві паралелі, які проливають світло і на Влеса, і на Волосожари, які, що симптоматично, розміщуються саме біля сузір'я Тельця. Іншими словами — Бика.

Завершуючи розмову про індійські аспекти «Влесової книги», інакше кажучи, «Шівиної або Рудриної книги», слід рішуче відкинути твердження, нібито ця пам'ятка — підробка. Описати з таким знанням життя, мислення, уявлення, богів, події, історію слов'ян, рясно пересипану реаліями, що сягають арійської давнини (причому почасти