BooksUkraine.com » 📖 Любовна фантастика » Безстрашність, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

325
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Безстрашність" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 📖 Любовна фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 247
Перейти на сторінку:

— Я хіба така низька?

— Ні, просто років на 18 маєш вигляд, — сказав принц.

 Підійшла до вікна, спостерігати як підлітаємо до планети. Зараз у нас буде пересадка в катер. А корабель далі піде вже іншим курсом. Перед посадкою на катер побачила Еммануїла, він мені посміхнувся і злегка вклонився. Посміхнулася у відповідь і зайшла на катер. У космопорт ми прилетіли швидко. А коли вийшли, в нашому терміналі, я здивувалася, тому що тут людей практично не було.

— Ануан, жуку, — весело сказав Олександр, — як тобі вдалося народ розігнати.

Я тільки зараз побачила Антуана, він сидів читав газету. Трохи далі сиділа Настя з дітьми та чоловіком. Почувши короля, Антуан усміхнувся і відклав газету. Встав, поклонився злегка і пішов у наш бік.

— Усе просто, натиснув на деяких людей. Натякнув, що якщо вони не хочуть бути звільненими через черговий замах. І ось результат — термінал вільний і охороняється. Та й не люблю я тісноту.

До мене вже біг Єгор, а до Мартіни Макар. Виявляється, трохи осторонь за Настею стояла Лариса, а Макар сидів поруч із Єгором, і я його одразу не помітила. Присіла і підхопила на руки задоволену дитину, він міцно обійняв мене.

— Сумував? — тихенько запитала в нього.

— Так. А ти хто? — запитав Єгор у Альфреда.

— Альфред, хлопець Ізабелли.

До нас підійшла Настя з Сергієм. Альфред потиснув руку її чоловікові.

— То що тепер вже без пухких щічок?

— Від'їсться, — весело сказав Сергій — переліт складно переніс.

— Мені обіцяли дати понянчити, — сказав Альфред Насті.

Сергій хитро посміхнувся, але сина не віддав.

— Своїх нанянчишся ще, — фиркнула Настя, — Єгор, не задуши Ізабеллу. Краще Альфреда тепер обіймай.

— Не хочу!

— Машини вже готові, — сказала Інга, помічниця Антуана, яка підійшла до нас.

Усі пішли до виходу. Зараз якось по-новому подивилася на Антуана та Інгу — те, як вони тримаються, спілкуються. Тихо запитала в Насті:

— Настя, здається, я раніше чогось не помічала.

— І не ти одна. Вони ж таїлися. Тільки після твого зникнення я помітила щось між ними не так. Ну, не тільки робота, а й кохання. Він так ніжно на неї дивиться.

На вулиці біля машин стояла охорона і батько Насті. Він і раніше працював в охороні в нашій корпорації, а тепер його підвищили. З його прискіпливістю і педантичністю саме воно бути керівником служби безпеки. Він не потерпить порушення правил і порушення дисципліни.

Зараз по—новому подивилася на батька подруги й Анутана. Її батько років так на десять-п'ятнадцять старший за свого брата. При цьому старим не виглядає через сухорляве опрацьоване тіло і хижий пильний погляд. Тільки й того, що волосся вже повністю сиве і коротко стрижене за останньою модою.

Помітила що Олександр теж швидко подивився на братів, ледь помітно усміхнувся. Королівська родина сіла в окрему машину. Хлопці з охорони в іншу.

— Альфред, ти з нами їдеш? — запитав Антуан.

— Мені сьогодні потрібно в частину потрапити якомога швидше.

Я трохи напружилася. Адже ми так і не обговорили, як ми будемо бачитися, і зустрічатися на планеті. І я взагалі не знаю про його подальші плани.

— Я маю супроводжувати королівську сім'ю й одразу їхати в частину.

Настя простягнула мені місцевий телефон.

— Не тупіть, а обміняйтеся номерами, — сказала подруга.

Альфред одразу взяв мій телефон і вніс свій номер і передзвонив собі. Потім нахилився і ніжно поцілував у губи.

— Ти ж не думаєш, мене так швидко позбутися? — запитав він ледь чутно на вухо.

— І не сподівайся, — відповіла і поцілувала в щоку — їдь.

Альфред сів до друзів у машину і дві машини поїхали. Сергій переклав немовля в дитяче крісло і запросив нас усіх у лімузин. Настін батько Нейтан сів поруч із водієм. А ми забралися в машину.

— Щось ти занадто сумна, — сказала подруга.

— Якось не розраховувала, що розлучуся так швидко з Альфредом.

— Ну не назавжди ж, — хмикнув Антуан, — і вам корисно побути порізно хоч трохи, почуття перевірити.

— З ним було дуже добре і спокійно.

— Так вогкість тільки не починай розводити, — сказала суворо Настя, — твій номер телефону в нього є. Тож зателефонує. А якщо ні, то йому ж гірше. Я його знайду і поб'ю, — серйозно заявила подруга.

1 ... 91 92 93 ... 247
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безстрашність, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"