Читати книгу - "Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар"

Той, не припиняючи кашляти, відповів міжнародним жестом.

Куди багатослівнішим, втім, виявилася інша людина. Точніше, дракон.

– Ми всі підемо, – тихо сказала Северайн, зі спокійною рішучістю обернувшись до однокурсників.

Сказала – як відрізала. Чітко та впевнено, чудово знаючи, що ніхто заперечувати її слова не стане. Навіть впертий фей.

– Це небезпечно, – нарешті згадавши, що він все-таки вміє розмовляти, – про всяк випадок попередив Бастіан.

– Розберемося, – звично коротко озвався Ерік.

У навчанні принц його якось не дуже шанував, чим Ерік платив йому, але… Це було інше. То була сім'я, а сім'ю не кидають. Відмовити у допомозі тому, чиїй родині загрожує біда – все одно, що стати причетним до цієї біди.

– Та ви з глузду з’їхали! – Нарешті відкашлявшись, хрипко підбив підсумок Оберон, різко піднявшись.

– То ти не йдеш? – Підняла брову Журава, заслуживши гордовито скинуту голову.

– Ще чого. Я мрію побачити, як ви сядете в калюжу!