Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (24.01)
12 тижнів — а животик все ще ідеально плоский. Але в мені живе цілий світ. І сьогодні я вирішила: цей світ усміхатиметься.

Я прокинулась з відчуттям, що світ змінився. Наче ніч усе повернула на свої місця. Вперше за довгий час мені хотілось йти в школу. Мені хотілось провокувати. Його.

У шафі я знайшла червону обтиснуту сукню, яка закінчувалась трохи нижче стегна. Каре трохи завила й додала блиску на губи — тільки для нього. Тільки щоб побачити, як в нього стискається щелепа, коли він робить вигляд, що йому байдуже.

На першій перерві він стояв біля вікна.
Я пройшла повз, легенько торкнувшись плечем. Повільно зупинилась, ніби щось згадала, й озирнулась:

— Привіт, Денисе.

— Тобі взагалі можна так виглядати в школі? — хрипко промовив він, не відводячи погляду від моїх ніг.

— Це ж просто сукня, — зробила вигляд, що здивована. — Може, це з тобою щось не так?

— Зі мною все дуже навіть так. — Він нахилився ближче, і я майже відчула, як його подих ковзає по моїй шиї. — Але якщо ти ще раз пройдеш так повз мене… Я забуду, що зараз перерва.

На уроці я сіла поруч. Спеціально повільно діставала ручку з пеналу, вигинаючись. Потім спеціально впустила її під парту.

— Ой, — нахилилась, і його коліно одразу вперлось у моє.
— Я попрошу тебе припинити, — прошепотів він.

— Я нічого не роблю, — посміхнулась я невинно. — Просто пишу.

Він нахилився до мого вуха:

— Ще трохи — і я поцілую тебе прямо тут, при всьому класі. Нехай дивляться.

Я зумисне облизала губи, роблячи вигляд, що просто сухі. Його зіниця різко розширилась.

— Не роби так, Віко. Або роби. Але потім не звинувачуй мене.

На обідній перерві я взяла моркву зі свого ланчбоксу і повільно відкусила. Спеціально дивлячись йому в очі.
Він схопив пляшку води, зробив ковток і прошепотів:

— Ти дійсно хочеш, щоб я зірвався?

Я лише кліпнула:
— А хіба ти ще не зірвався?

Коли всі розійшлись, він підійшов впритул, його рука мимохідь торкнулась мого стегна.

— Віко, я більше не можу просто фліртувати. Я хочу тебе. І не тільки в спогадах про вчора.

— Терпи, — відповіла я і ледь-ледь торкнулась його шиї губами. — Я ще не награлась.