Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

У Сіетлі не було ніякого бюджету для тренувального харчування. Але Ел Ульбріксон так само, як і Ебрайт, був стурбованим тим, щоб його хлопці добре харчувалися під час сезону перегонів. Рецепт Ульбріксона був значно менш приємним, ніж стейк. Кожного дня хлопці команди Вашингтона мусили спочатку давитися склянкою розчину рожевого кальцію, що мав смак крейди, а потім випивати склянку шипучого желатину «Нокс». Желатин іноді поводився підступно, залежно від того, як і коли його розчиняли. Юнак мав швидко проштовхнути його вниз по стравоходу, перш ніж він починав застигати, інакше той міг спробувати повернутися назад. У тому ж році, після прочитання статті про режим харчування Ульбріксона і споглядаючи успіхи його хлопців, тренер коней на ім’я Том Сміт подався на пошуки сіна з високим умістом кальцію для скакового коня на ім’я Галета.

Кай Ебрайт і його хлопці приїхали до Сіетла в кінці дня у вівторок, 14 квітня, і оселилися в готелі «Едмонд Міні». Раніше того ж дня Ульбріксон вивів своїх хлопців на таку бурхливу воду, на якій вони не веслували з того дня у 1932 році, коли Каліфорнія перемогла Вашингтон на 18 довжин, а Вашингтон насилу дістався до фінішної лінії і заледве не потонув.

Але коли хлопці Каліфорнії з’явилися на Косі Монтлейк у середу зранку, сонце сяяло на повну силу, і вода була гладка, як скло. Несучи свої човни вниз рампою до води, національні чемпіони хлопці Каліфорнії мали загрозливий вигляд. Журналісти Сіетла дивувалися з їхніх забронзовілих на сонці тіл, що вигідно вирізнялись на фоні блідих хлопців Вашингтона. І якщо будь-хто з репортерів, які зібралися на рампі того дня, ще плекав певні сумніви, що Кай Ебрайт сприймає загрозу Вашингтона серйозно, вони були розвіяні вщент. Ебрайт сам швидко повісив на шию мегафон, заліз на сидіння рульового його основного університетського човна «Каліфорнійський кліпер» і почав гаркати команди, виводячи човен на 13-кілометрове тренування далеко вздовж озера Вашингтон, подалі від очей тренерського штабу Вашингтона.

Протягом наступних двох днів ні Ульбріксон, ні Ебрайт не влаштовували випробувань на час, або якщо навіть і влаштовували, то тримали результати при собі. Обидва тренери продовжили видавати звичайні похмурі прогнози шансів їхніх хлопців. Ебрайт, позіхаючи, сказав, що його університетська команда не має про що писати додому. «Звичайні хороші середнячки», — назвав він їх. Ульбріксон зобразив глибший рівень безнадії, назвавши «Медведів» явними фаворитами, перш ніж пожуритися: «Нам цього року завадила негода». А потім він просто збрехав: «Хлопці нічим не вирізняються».

Субота, 18 квітня, була прекрасним днем для перегляду веслувальних перегонів, але важким днем для веслування. Небо було бездоганно блакитне. Температура обіцяла піднятись вище за 20 градусів до старту перегонів. Пополудні стійкий потік теплого повітря з півдня скуйовдив синю поверхню озера Вашингтон. Із такою погодою регата обіцяла привабити натовп людей до пляжів у північній частині озера.

Джо придумав схему отримання прибутку від перебування цих юрб по сусідству з новим будинком батька. Вони купили 45 кілограмів неочищеного арахісу у двох мішках. Усю ніч перед змаганням Джойс, Гаррі, Роуз, Майк, Поллі й Гаррі-молодший не спали, пересипаючи арахіс у паперові мішечки, плануючи продавати їх уболівальникам перегонів. Тепер вони мали сотні мішечків для виносної торгівлі, і щойно пополудні почали з’являтися люди, Джойс і діти віялом розійшлися уздовж пляжів, розносячи арахіс по 10 центів за мішечок.

Як і в 1934 році, о 13:00 пором — цьогоріч теплохід «Чіппева» — відплив від Океанографічного причалу університету Вашингтона, під зав’язку заповнений студентами й університетським маршируючим оркестром. «Чіппева» був елегантно оснащений як для порому. Багато з його пасажирів, насправді, казали, що сідаючи на нього, почувалися так, ніби заходять на північноатлантичний лайнер, із панелями із філіппінського червоного дерева у всіх основних каютах, чоловічою курильною кімнатою, дамською вітальнею, камбузом із повним комплексом обслуговування, м’якими сидіннями, оббитими червоною шкірою, і заскленим оглядовим салоном спереду. Його часто фрахтували для спеціальних круїзів при місячному світлі, під час яких продумана система гучномовців транслювала живу музику з оглядового салону по всьому судну. Оркестр Вашингтона зайняв позицію в салоні, ввімкнув мікрофони і почав грати танцювальну музику. Як і 2 роки тому, юнаки в широких штанях і сорочках, без піджаків, та дівчата в літніх сукнях з оборками танцювали в салоні і на палубах.

Коли «Чіппева» попрямував на північ уздовж озера до фінішної лінії на пляжі Шерідан, крейсер Військово-морського флоту і майже 4 сотні інших суден, несучи на реях пурпурові й золоті вимпели, приєдналися до нього. Тепер вітер із півдня значно посилився. Чорний дим і біла пара, що вилися з труб великих суден, жваво спрямувалися на північ, і білі баранці почали танцювати по північній частині озера, де вітер гнав воду до берега.

О 14:15 оглядовий потяг рушив зі станції «Університет» і попрямував до 125-ї Стріт на старт 3.2-кілометрових перегонів першокурсників. На той момент уздовж дистанції змагань зібрався найбільший натовп, який будь-коли був свідком веслувальних перегонів на Північному Заході.

Том Боллес у катері плив слідом за своїми першокурсниками до стартової лінії. Він знову вважав, що має купу талантів у своєму човні, але, як завжди, у випадку тренерів новачків, не мав надійного способу оцінити справжні можливості хлопців, доки не бачив, як вони веслують у перегонах проти основного конкурента.

Вони не розчарували. Коли перегони першокурсників стартували рівно о 15:00, здавалося, неначе це буде змагання впритул. Каліфорнія вискочила в лідери, але умови веслування були жорсткі. Хвилі тепер неслися поперек курсу перегонів, постійно загрожуючи скинути човни з кіля. Було по-зрадницьки легко не зловити нічого, окрім повітря між хвилями, або занурити весло занадто глибоко в хвилю і зловити краба. На позначці 400 метрів весляр на місці номер 7 човна Каліфорнії зробив саме це, і всі 4 весла з правого борту майже зупинились, поки відновили ритм. Коли вони знову