Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

– Все, тепер майже як новий. Бережи матір та Олену. А я піду, подивлюся, якого біса діється в нашому домі. Олено! – Покликав він наприкінці свою секретарку.

– Так, голово. – Погляд солдата, готового піти за командиром хоч у саме пекло і трохи стиснуті в рішучості губи.

– У тебе, зважаючи на все, зараз найбільш повний резерв. Тримай це. Якщо сюди вдеруться ще якісь виродки – активуй і тримай, скільки зможеш. Це артефакт із моїм Шоломом Трітона. Його особистого запасу вистачить хвилин на двадцять безперервного бомбардування з боку Аскетів. А далі – вже п'янка за твій рахунок.

– Але ж я тільки Адепт ... – Розгублено промовила Олена, ніяково крутячи в руках дуже потужний артефакт, що нагадував звичайну велику черепашку.

Секретарку, що бурмотіла щось ще йому вслід, Кіріакос вже не слухав. Він знав, що наказ буде виконано. А зараз – треба витравити шкідників із власного будинку. Басейн з альтанкою знаходився біля правого крила особняка, Галерея – біля лівого, поряд з кабінетом голови. Будинок треба було пройти практично повністю. І вже зараз він чув паніку серед членів клану Водного Дракона, що сховалися там. Коли Архонт увійшов до особняка, він зрозумів, що це крило вороги навіть не намагалися утримувати. Розуміли співвідношення своїх сил та сил голови клану Псарас. Вони просто могли лягти тут усі до одного, так і не виконавши свого завдання. А ось про яке саме завдання мова і для чого їм знадобилося оскверняти Лазурну Галерею – треба розібратися. Телепортуватись на території особняка було заборонено. Доступним місцем був тільки цей басейн і тільки за допомогою Тропи Амфітрити. Тобто магам інших стихій, крім вищих ієрархів Води, телепортація була взагалі недоступна. Кіріакос сам колись зміцнював закляття, що забороняють це, і зараз, щоб їх зняти, треба було витратити стільки часу, скільки Псарас не мав. Він це відчував. Відчував, що треба поспішати. Клан Водяного Дракона Гун Гуна, названий на честь нього ж, мав ту саму стихію, що й Псараси. А це як мінімум означало, що деякі артефакти та пастки, якими сповнений будинок Псарас, вони зможуть спокійно оминути. А інші навіть поставити собі на службу.

Пройшовши половину шляху, Кіріакос зупинився перед черговим поворотом. Там, за рогом, була одна з маєткових пасток. І він не відчував її. Проте, не було й слідів її спрацювання. Означає це лише одне – що пастку знешкодили до спрацьовування або вона змінила господаря. Неймовірна річ, адже це чари рівня Архонта, а Гун Гун просто не мав магів такого рівня!

– Бісовщина якась. – Промимрив Кіріакос і запустив другий рівень управління пастки магічним імпульсом. Тепер він точно бачив, що її просто деактивували. Тому Кіріакос вийшов з-за рогу, збираючись продовжити свій шлях. Але пастка таки спрацювала. Сапфіровий Шолом Тритона був активований за десяту частину секунди до того, як осквернені тими ж чорними вкрапленнями Води Сущого омили Кіріакоса з усіх боків.

– Щоб тебе! – Заревів Архонт і напружився. Створюючи пастку, він влив у Води Сущого енергії в півтора рази більше стандартної своєї норми і тепер доводилося екстрено розплутувати ворожі нитки, що управляють закляттям, поки захист не впав і голова найсильнішого водного клану не виявився знищеним власними ж чарами.

– Ото б Олександру анекдот потім розповіли! – Чомусь, поки одна частина розуму Кіріакоса займалася знешкодженням закляття, друга вирішила згадати про голову клану некромантів. – Ні, ну це ще постаратися треба, потрапити в свої ж чари!

Остання фраза ніби була чарівною, маг нарешті знайшов усі сторонні контрольні вузли закляття – і напівпримарні води, що бушують у коридорі, раптом заспокоїлися, а тиск на Сапфіровий Шолом зник.

– Ну, жеріть самі тепер власне лайно! – Крикнув Кіріакос і відправив Води Сущого вперед коридором, аж до дверей у підвал, де була Лазурна Галерея. Це викликало спрацювання шести пасток, що залишилися. Причому, сам він знав лише про три з них. Три останні були явно залишені окупантами. І серед них під час детонації Кіріакос явно помітив величезний лускатий хвіст, що складається з води.

– Хлист Гун Гуна?.. Але як?.. Втім, якщо це й змінює справу, то не дуже. Нині ризикувати не можна. – пробурчав собі під ніс голова водників Греції і глянув на двері до свого кабінету.

Ті двері, що знаходяться поряд із входом до підвалу, не постраждали ні крапельки. Не дивлячись на весь той водний хаос, що робився сьогодні в особняку. Не дивно, адже це було перше за захищеністю місце в будинку. А як ворог зміг забратися в друге – ще доведеться дізнатися. Простягнувши вперед праву руку, Псарас віддав команду – і дерев'яний прохід, прикрашений сценами з водного світу, відкрився. Відразу після цього з кабінетного акваріума в руку грека прилетіла маленька рибка зеленого кольору, яка потім перетворилася на чудову бірюзово-зелену корону. Корона була виконана з цілісного шматка якогось мінералу і являла собою морських коней, що бігли, точніше – пливли по колу. Вони були схожі на звичайних коней, тільки замість задніх ніг вони мали риб'ячі хвости. Зубцями цієї короні служили стилізовані хвилі, що здіймаються під копитами чудових коней.

Легенди свідчать, що Корону Тесея допомагав створювати сам Посейдон. Бо на той час була потреба в дуже потужній зброї, щоб Полубоги могли бути підмогою в битві Олімпійців з Титанами. Корона могла бути використана лише Архонтом, тому що проводила через себе стільки енергії при активації, що будь-який інший маг нижче рівнем миттєво вибухнув би водним пилом. А весь принцип роботи полягав у тому, що Корона за наказом свого власника оточувала обрану жертву водяним вихором, з якого не вибратися навіть вищому магу. Це чудово утримувало практично будь-яку ціль. А далі – до знерухомленого виром противника приєднувалися і гігантські морські коні, що не залишали від жертви навіть одягу в кінці. Корона могла видати три такі вири підряд, далі – наставав період перезарядки довжиною на місяць. Страшна зброя. Три удари – три смерті. Ідеальний засіб проти одиночної цілі практично будь-якого рівня. Теоретично, з ним можна було б знищити кістяк будь-якого клану у світі. Якби не одне «але». Більшість кланів мають свої смертельно-небезпечні іграшки. І, зважаючи на все, члени клану Гун Гун сьогодні притягли свою.