Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Якщо ці пропозиції видаються вам занадто амбітними, то в такому разі залишається ще один політичний рецепт — простий і зрозумілий. Зважаючи на всі ті тенденції, що ми їх розглянули на сторінках цієї книги, видається цілком очевидним, що зараз нам не слід розпочинати процес демонтажу тієї системи соціального забезпечення, яку наразі ми маємо. Й узагалі: якщо колись і з’явиться слушний час скасувати ті програми, на які покладаються найвразливіші прошарки населення нашої країни, не замінивши їх життєздатними альтернативними програмами, то немає жодних сумнівів, що такий час іще не настав.

Політична атмосфера в Сполучених Штатах стала такою нездоровою та суперечливою, що консенсус навіть з найзагальніших питань економічної політики видається практично неможливим. З огляду на цю обставину, можна легко відмахнутися від будь-якої дискусії про радикальніші методи державного втручання на кшталт гарантованого доходу як від абсолютно безглуздої й непотрібної. Тому існує цілком зрозуміла спокуса зосередитися на дрібніших, можливо — більш реалістичних політичних кроках, що дадуть змогу «понадкусувати» краєчки наших проблем, але відсунуть будь-які дискусії про серйозніші виклики до якогось невизначеного моменту в майбутньому.

Це — небезпечно, бо ми вже просунулися далеко вздовж кривої прогресу інформаційних технологій. І наближаємося до крутої ділянки цієї експонентної дуги. Невдовзі події почнуть розвиватися швидшими темпами, і майбутнє може постати перед нами задовго до того, як ми встигнемо до нього підготуватися.

Та багаторічна боротьба за прийняття загальної всеохопної системи охорони здоров’я, що триває в Сполучених Штатах, дає нам змогу чітко уявити ті майбутні приголомшливі проблеми, з якими ми стикнемося, коли намагатимемося зреалізувати будь-яку масштабну економічну реформу. Від моменту, коли Франклін Рузвельт уперше запропонував прийняти національну систему охорони здоров’я, і до моменту прийняття Закону про доступне медичне обслуговування минуло вісімдесят років. Звісно, що коли йдеться про охорону здоров’я, то Сполучені Штати мали перед собою функціональні приклади давно усталених систем охорони здоров’я в усіх інших розвинених країнах світу. Але функціональних прикладів системи гарантованого доходу чи бодай якоїсь іншої економічної політики, покликаної адаптувати суспільство до наслідків прогресу технології, просто не існує. Нам доведеться вигадувати їх у процесі. Тому починати серйозну дискусію на цю тему аж ніяк не зарано.

Ця дискусія має заглибитися в наші фундаментальні припущення про роль праці в нашій економіці та про те, як люди реагують на спонукальні мотиви. Всі сходяться на тому, що спонукальні мотиви є важливими, але існують вагомі підстави вважати, що наші економічні спонуки можна, не наражаючись на ризики, трохи пом’якшити. Це стосується обох кінців кривої доходів. Те припущення, що навіть скромне підвищення граничної ставки податку на доходи топ-багатіїв якимось чином зруйнує мотивацію до підприємницької діяльності та інвестицій, просто не витримує жодної критики. Той факт, що як Apple, так і Microsoft були засновані в середині 1970-х років, коли верхня межа податкової шкали становила 70 % — переконливо свідчить про те, що підприємці недовго морочать собі голову думками про граничні межі податкових ставок. На нижньому рівні мотивація до роботи також має велике значення, але в такій багатій країні, як Сполучені Штати, можливо, цей спонукальний мотив не має бути настільки граничним, що він викликатиме в уяві привиди бездомності та злиднів. Слід критично переглянути наш страх перед тим, що ми, насамкінець, опинимося в економічному вагоні, де їхатимуть надто багато людей, і надто мало людей тягнутимуть його вперед, оскільки машинам дедалі краще вдається переконати нас у своїй здатності виконувати цю тяглову роботу.

У травні 2014 року офіційна зайнятість в Сполучених Штатах нарешті сягнула свого передкризового піку, поклавши край отому сумнозвісному економічному відновленню, яке не супроводжувалося створенням нових робочих місць і розтягнулося більше ніж на шість років. Одначе навіть незважаючи на те, що загалом зайнятість повернулася до свого колишнього рівня, існував широкий консенсус щодо того, що якість цих новостворених робочих місць значно погіршилася. Криза знищила мільйони робочих місць середнього класу, а ті робочі місця, що були створені протягом економічного відновлення, прийшлися непропорційно на галузі послуг з низькими заробітними платами. Велика кількість цих новостворених робочих місць припала на такі галузі, як швидке харчування та роздрібна торгівля, тобто на ті сфери економіки, що, як ми вже переконалися, у майбутньому стануть надзвичайно вразливими до прогресу в напрямку робототехніки та автоматизації самообслуговування. Як довготривале безробіття, так і кількість людей, які не можуть знайти повноцінну зайнятість, залишаються на вищому, ніж зазвичай, рівні.

За гучною цифрою безробіття криється ще одна, і ця цифра є загрозливим сигналом для майбутнього. За роки, що минули після початку фінансової кризи, контингент дорослих працездатного віку в Сполучених Штатах збільшився приблизно на 15 млн осіб [19]. Для всіх тих мільйонів новачків, які готуються вийти на ринок робочої сили, економіка не створила жодних нових перспектив. Як висловився Джон Кеннеді, «для того, щоб лишатися на місці, нам слід рухатися дуже швидко». У 1963 році це було ще можливо. Та в наш час це, зрештою, може виявитися недосяжним

Того ж самого місяця, коли в Сполучених Штатах сукупна кількість робочих місць нарешті повернулася до свого докризового рівня, американський уряд оприлюднив два звіти, що почасти роз’яснюють масштаб і складність тих проблем, які, скоріш за все, постануть перед нами протягом наступних десятиліть.

Один з цих звітів, що майже не був зауважений громадськістю, містив стислий аналіз, який видало Бюро трудової статистики. У цьому звіті повідомлялося, яким чином змінився сукупний обсяг робіт, виконуваних у приватному секторі США протягом останніх п’ятнадцяти років. Замість просто підрахувати кількість робочих місць, БТС детально заглибилося в фактичну