Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

Він почав з маленького — зосередився на одній майже неушкодженій золотій сфері в головній кімнаті. Куля затремтіла, встала на триногу і погуркотіла до електрошокера. Наступної миті з її вершини вискочила крихітна циркулярна пила і почала розрізати поверхню свого сферичного побратима.

Лео спробував активувати іншу кулю, але та вибухнула маленькою грибоподібною хмаркою бронзового пилу та диму.

— Ой, — пробурмотів він. — Вибач, Архімеде.

— Що ти робиш? — вимогливо запитав Вовча Голова. — Припини це безглуздя та здавайся!

— О, авжеж, я здаюсь! — відповів Лео. — Здаюсь цілком і повністю!

Він намагався встановити керування над третьою кулею. Ця теж вибухнула. Лео жахливо почувався, ламаючи всі ці старовинні винаходи, але це було питанням життя та смерті. Френк колись обвинуватив Лео у тому, що він більше турбується про машини, ніж про людей, але коли постав вибір між порятунком сфер або друзів — хлопець не вагався.

Четверта спроба виявилась кращою. Інкрустована рубінами куля скинула верхню частину і випустила лопаті, як у гелікоптера. Лео зрадів, що тут немає Буфорда. Летючий столик втратив би голову від кохання. Рубінова куля здійнялась у повітря та понеслась просто до полиць із сувоями. Із середини неї витягнулись золоті руки і схопили дорогоцінні шкіряні чохли.

— Годі! — заволав Вовча Голова. — Я знищу...

Він повернувся точно тієї миті, коли рубінова сфера вже відлітала з сувоями геть. Вона пронеслась через кімнату та зависла в дальньому куті.

— Що?! — скрикнув Вовча Голова. — Убити полонених!

Напевно, ці слова стосувались електрошокера. На жаль, той був неспроможний виконати прохання. Золота сфера Лео сиділа на його розпиленій голові, дістаючи звідти шестерні та дроти, наче жабуриння з гарбуза.

Дякувати богам, Хейзел та Френк заворушились.

— Ба! — Вовча Голова підізвав жестом Левову Голову, який стояв біля протилежних ґрат. — Ходімо! Вб’ємо напівбогів самотужки.

— Сумніваюсь у цьому, хлопці. — Лео повернувся до Левової Голови. Він стиснув контрольну сферу і відчув імпульс, що пронісся під землею.

Левова Голова здригнувся й опустив меч.

Лео ошкірився.

— Тепер ти у «Світі Лео».

Левова Голова повернувся і погримав сходами униз. Замість того щоб рушити на Хейзел і Лео, він покрокував до протилежних сходів і став перед своїм товаришем.

— Що ти робиш? — обурився Левова Голова. — Ми повинні...

БОМ!

Левоголовий ляснув Вовкоголового щитом у Груди, а потім ще й стукнув ефесом меча по шолому, так що Вовча Голова став Пласкою, Деформованою та Дуже Розлюченою Вовчою Головою.

— Припини! — крикнув Вовча Голова.

— Не можу! — завив Левова Голова.

Лео вже почав призвичаюватися до керування. Він наказав обом обладункам кинути мечі та щити й безупинно давати один одному ляпасів.

— Вальдезе! — заволав тремтячим голосом Вовча Голова. — Ти помреш за це!

— Еге, — крикнув у відповідь Лео. — Хто ким тепер керує, Каспере, дружній привиде[22]?

Машинолюди скотились по сходах, після чого Лео змусив їх танцювати джитербаг[23], наче вони були модницями двадцятих років. Механічні суглоби задимились. Сфери у кімнаті почали вибухати. Крізь старовинну мережу проходило занадто багато енергії. Зростаюче тепло контрольної сфери під руками турбувало Лео дедалі більше.

— Френку, Хейзел! — крикнув він. — В укриття!

Друзі досі були напівпритомні і здивовано витріщались на танці металевих хлопців, але Лео застереження таки почули. Френк потягнув Хейзел під найближчий стіл і закрив її власним тілом.

Останній поворот сфери — і Лео послав потужний поштовх крізь мережу. Броньовані воїни розлетілись на металобрухт. Стрижні, поршні та бронзові уламки всипали підлогу. На усіх столах, наче нагріті бляшанки содової, полопались сфери. Золота куля Лео застигла. Сферичний рубіновий гелікоптер, що ніс сувої, впав на підлогу.

Раптом у кімнаті запанувала цілковита тиша, яку порушувало тільки нечасте шипіння іскор. У повітрі тхнуло згорілим автомобільним двигуном. Лео збіг сходами і знайшов неушкоджених Френка та Хейзел під столом. Він ніколи ще так не радів, коли бачив, як ці двоє обіймаються.

— Ви живі!

Ліве око Хейзел смикнулось, можливо, через електрошок. Окрім цього, з нею начебто все було гаразд.

— Е, а що сталося?

— Архімед їх зробив! — відповів Лео. — У цих старих машинах залишилось рівно стільки енергії, щоб вистачило на одне, останнє видовище. Щойно я отримав код доступу, далі все пішло як помащене.

Він погладив контрольну сферу, повиту чорним димом. Лео не знав, чи можна її полагодити, але був занадто радий тому, що врятував друзів, аби перейматись цим.

— Ейдолони, — промовив Френк. — Вони пішли? Лео ошкірився.

— Моя остання команда перевантажила їхні вимикачі — замкнула всі електричні контури, від чого їхні ядра розплавилися.

— А англійською? — поцікавився Френк.

— Я полонив ейдолонів у дротах. А потім розплавив. Вони більше не потурбують нас.

Лео допоміг друзям підвестись.

— Ти нас урятував, — промовив Френк.

— He вдавай із себе такого враженого. — Лео огледів зруйновану майстерню. — Шкода, що усе це добро повибухало, та принаймні я врятував сувої. Треба тільки доставити їх у Табір Напівкровок. Тоді я, можливо, з ясую, як відтворити Архімедові винаходи.

Хейзел почухала скроню.

— Але я не розумію, де Ніко. Цей тунель мусив привести нас до нього.

Лео майже забув, нащо вони взагалі сюди спустились. Ніко, вочевидь, тут не було. Це місце — глухий кут. То чому?

— О, — Лео почувався так, наче сфера з пилкою вскрила його власну голову і почала діставати звідти дроти та шестерні. — Хейзел, як саме ти відстежувала Ніко? Тобто ти можеш відчувати його присутність, тому що він твій брат?

Дівчина нахмурилась. Вона, здавалось, досі не оговталась після шокової терапії.

— Ні... не зовсім. Іноді я відчуваю, що він десь поряд, але, як я вже говорила, Рим такий заплутаний. Тут стільки перешкод через усі ці тунелі та печери...

— Ти відстежила його за допомогою своїх здібностей металошукача, — здогадався Лео. — За його мечем?

Хейзел кліпнула.

— Як ти дізнався?

— Вам варто на це подивитись.

Він привів Френка та Хейзел до контрольної кімнати і вказав на чорний меч.

— О... О, ні. — Хейзел би звалилась з ніг, якби Френк її не спіймав. —