У хащах незайманого лісу дикі племена котів відчайдушно змагаються за свою територію і за право вижити. Що станеться з рудим хатнім котиком, який опинився у самісінькому центрі цих котячих війн? Тут його точно ніхто не погладить по загривку і не нагодує смачною їжею. У нього є вибір: або повернутися назад і бути живою іграшкою, або випустити на волю свої дикі
Крок за кроком Вогнесерд та його друзі намагаються викрити жахливі таємниці воєводи Громового Клану. Розгадка, здається, так близько — за декілька мишачих хвостів. Але доля знову збиває їх зі сліду та готує несподівані повороти подій. Можливо, і не варто сувати носа в чужі таємниці… Адже ніхто напевне не знає, чим обернеться для котів правда, яку приховує цей темний
Представляємо четверту збірку відомого англійського письменника Ґілберта К. Честертона (1874–1936) про детективні пригоди отця Бравна. Історії про священика-детектива вирізняються сюжетною динамікою, парадоксальністю мислення, а часом навіть ексцентричністю. Однак у цій збірці отець Бравн найвиразніше представлений не стільки як геніяльний детектив, а насамперед як
У нетрях Південної Африки зачаївся ексцентричний колекціонер Макс Каленберґ, що зібрав у себе найвизначніші художні скарби світу. Усі підступи до маєтку охороняються жорстокими зулусами. Команда професіоналів вирушає у нетрі Драконових гір, аби викрасти з неприступного музею знаменитий перстень Чезаре Борджіа, який може бути смертельною зброєю. Та викрадачі не
Роман Джеймса Гедлі Чейза «Це не моя справа» написаний 1947 року. Щойно відгриміла війна, але наслідки її все ще відчувалися повсюдно. Європа була спрагла радості й веселощів, а тому всі кинулися надолужувати згаяне. Одні — викрадати коштовності, як-от досвідчений злодій Джейкобі; інші — поповнювати на чорному ринку запаси спиртного, щоби потім продати його
Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати… У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у
Це історія Філіпа Кері, невтомного шукача сенсу життя. Усе почалося ще зі шкільних років, а потім — навчання в Німеччині, Лондоні, Парижі, мрія стати художником, химерне сплетіння слів богемного поета Кроншоу… Довгі розмови про вічне стають ковтком живої води, даючи йому сили не припиняти пошуків себе та істини. Та що, як відповіді на запитання вже давно були відомі
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304–1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання. «До нащадків моє послання» (1350) — автобіографічний твір, своєрідний
Орасіо Кіроґа (Уругвай, 1878–1937) — казкар і химерник, чиї новели про темні боки людської психіки, фатальні природні сили, пройняті похмурою фантастикою. З-під його пера вийшли численні збірки оповідань: «Казки сельви», «Пустеля», «Анаконда», «Чужий злочин». Проте найзнаменитішою книжкою новел «уругвайського Едґара По» є «Оповіді про кохання, божевілля та смерть»
Свого часу цей твір наробив багато галасу і навіть спричинив скандал. Надруковані у львівській газеті «Post-Поступ» під назвою «Житіє гаремноє», «щоденники Роксолани» збурили «свідому» українську інтелігенцію. І мало хто зрозумів, що це літературна містифікація, настільки достовірним виглядав текст. Отже, представляти цю легендарну і скандальну книжку нема сенсу —
