Цікаві книги читати онлайн українською

В один день з ними трапилось страшне: вони повертались додому, скупившись на ринку, і на виїзді з міста в їхній автомобіль врізався на великій швидкості інший. І, на жаль, жінку не змогли врятувати — від отриманих травм вона загинула на місці, а чоловіка встигли вчасно доставити до реанімації та врятувати йому життя. З цього жахливого моменту вже пройшло декілька

Із щоденника.

Повернення додому - завжди стрес. І не важливо - позитивний чи негативний. За твою відсутність дуже багато прожито історій і подій. І ти ніколи не знаєш чим закінчиться дорога додому.

Історія людства на Ранеї тягнеться вже довгі тисячоліття. На відміну від своїх братів та сестер на Тері, які досі перебувають у Середньовіччі, вони освоїли парові технології та розвинуту порохову зброю. Аеростати заполонили Небесний океан, міста розповзаються по материкам, аутокари рискають по дорогам, аутоматони допомагають виконувати важку роботу. І все це за

-ану стояти поговорити треба принцесо Подаю голос бачу як завмирає і знову дивиться на мене але вже якось з хвилюванням і якимось побоюванням ну на мене і не так дивились - що ж якщо грошей нема то твоя донька піде з нами навіть не так твоя донька вийде за мене заміж і тоді якщо вона буде гарно поводитись я так вже і бути пробачу борг - я обіцяю все віддати не чіпай

Якось вночі в Яшкиній спальні з антресолей впала вішалка. А з темряви таємничий голос прошепотів: «Абра-ар... Бурундун... Віхола-в'юн... Гагатун... Дзинь-да-да...» Ця дивна тарабарщина виявилася чарівним заклинанням, що пробудило до життя пластилінові літери. Їх Яшка виліпив днями з маминою допомогою, яка у такий ось спосіб намагалася навчити сина «абевегедейці».

Сама одна... Нікого вдома ... Тебе ніхто ТАМ... Не чекає... Твій час летить... Життя минає... Повно думок ...Одні питання ... На серці біль ...І лиш страждання ... Що буде завтра ... Ти не знаєш... Вже більш нікого не чекаєш... Куди піти.... Кого спитати... Чи можна людям ...Довіряти.. Кому писати... Кому дзвонити... Чи краще цього не робити... А може краще

Де жінки беруть свою силу? В чому вона? Що заставляє їх жити, творити, кохати? Мабуть, за всю історію людства так і не знайдуть відповідь на це питання. Можливо любов до дітей, можливо співчуття до ближнього, можливо кохання...

Твір створювався для конкурсу на "Літавиці", але не пройшов у першому турі. Це пролог до наступного оповідання. Але можна вважати і окремою історією.

Ми всі родом із дитинства. І всі вчимося життю. І не у всіх це входить вдало. Ми робимо помилки, падаємо, встаємо, ідемо далі. Головне, вірити в себе, довіряти друзям і просто жити.