——— То ми тепер пара? Ми... одружені? ——— Так, ви — пара, — відповів Тамборо, підтримуючи старійшину. — Вітаю! Я відразу ж схопила Луку за руку і потягла його до виходу з міста. Він ледь встигав за мною, дивлячись на мене здивованими очима. Ми вийшли на велику підземну площу і попрямували до тунелю, що вів до поверхні. Це місто не мало окремої назви. Всі називали

Лука, маючи при собі лише магічний меч на ім'я Гезус, який володіє різким характером і власною історією, рятує від небезпеки загадкового хлопця. Принц Нестон, спадкоємець трону Ельґартії, втрачає спокій, зустрівши Луку. Боротьба Нестона між владою, яку він несе, і забороненим бажанням стає пасткою для них обох. І поки самовпевнений меч Гезус прагне коментувати кожен

А в того хлопця гарні риси обличчя! І шкіра світла, із різко окресленими вилицями. От тільки очі від чогось виглядали похмурими. Погляд наче дивився кудись крізь мене. Волосся неслухняно спадало йому на плечі. Постава була прямою, навіть викликаючою, ніби всі ми працюємо тут на нього. Тільки тіло худе, аж занадто… ——— Це — Нестон, — почав знайомити нас бригадир,

Думка про те, що вони їдуть до її батьків, стискала груди тривогою. Увесь минулий тиждень вони лише й говорили, що про цю поїздку. Бо Андрій наполягав: ——— Хочу познайомитися з твоїми батьками. Ми ж уже три місяці живемо разом. Я маю право знати, хто стане моїми майбутніми родичами. Але дівчина це все одно вважала поганою ідеєю. Навіть зараз, сидячи в машині, вона

На своє десятиріччя Вʼячеслав раптом дізнався, що є персонажем не дуже популярної гри «Outside our world». Що йому тепер робити із цією інформацією — змиритися чи повстати проти гравця, який буде брати контроль над його тілом з початком кожної ігрової сесії? І хто такий цей загадковий гравець? Що людей взагалі змушує грати в онлайн ігри?

На той час я вже й сама не знала чого я хочу? Що мені потрібно? А хіба мені ще щось потрібне від нього? Хіба нас ще щось пов'язує, окрім цього ненависного мені будинку? Я не знала. Занадто багато зайвого і так було вже сказано. В нас взагалі були хоч колись почуття? Так багато болю всередині. Так багато агресії. Сказано стільки зайвих слів! Стільки божевільних

Робота написана в рамках челенджу «Гра в слова». Приємного читання! Не забувайте також залишати коментарі та ставити вподобайки :) Завчасно дякую

Твір написано до флеш-мобу «Дракон-мільярдер», який запустила прекрасна Лариса Бондарчук. Тож обовʼязково зазирніть до неї. Перед цим поставте вподобайку і залиште внизу коментар. Обов'язково напишіть, як ви гадаєте: погодиться Юліана в кінці чи ні? Цікаво буде дізнатись ваші думки з цього приводу. Приємного читання!

Бідолашний, що ж тобі довелося пережити? Чому ти увесь час плачеш? Який же біль ти вже пізнав у свої неповні сім років? Якби я тільки міг полегшити твої страждання! Довірся мені, і я зроблю все для того, щоб ти ніколи більше не плакав. Ніхто ніколи не завдасть тобі болю. Я берегтиму тебе до кінця свого життя. Ти став для мене ангелом, який подарував нове життя. Я ж

Ну, обернули мене у вампіра проти моєї волі… Чоловік виявився тираном, постійно знущався наді мною… Потім покохала іншого, який зник на цілих пʼять років... Завагітніла від нього і тепер не впевнена, чи потрібна мені взагалі дитина, бо через неї він постійно кудись тікає від мене... Але ж в цілому я в порядку! Он і токсикоз вже не турбує! І печія зникла. Я ж в