Топ Українських книжок за місяць!
📖 Сучасний любовний роман
Він задрімав. Лише на хвильку, а потім різкий сплеск води змусив його підняти голову з м якого трав яного килиму. Тарас насторожився, розумів, що це не жаби. Він уважно поглянув на воду і не повірив очам – у воді плавала дівчина. Це неймовірно! Лише початок червня, сонце ще зовсім не прогріло землю, а джерельна вода геть студена! А вона так жваво плаває, лишаючи
📖 Сучасна проза
ось цей автобус під’їжджає до чергової зупинки із позначкою «лікарня». Зупиняється. Всі побачили через вікно немолодого чоловіка, що придивляється на табличку за склом автобуса. Потім, переконавшись, що це саме потрібний йому рейс, повертається до лавочки на зупинці, бере два великих пакети і повільно заходить до салону автобуса. - Давайте, швидше, я не встигаю за
📖 Сучасна проза
Вона лагідно провела худенькою рукою по чолі маленького сина. Хлопчик усміхнувся уві сні. І ця усмішка зігріла її серце. Поправила ковдру, підняла сірого ведмедика, що впав з ліжка. Ведмедик Сірик – улюблена іграшка малюка. Вони разом вибирали його, коли синочку не було ще двох років. А вже от і три минуло. Підріс, та й досі ще маленький. Поглянула на обдертий лікоть
📖 Сучасна проза
Травень. Місяць, що дарує нам багато сподівань на майбутнє літо. Нарешті сонечко вже не тільки світить та гріє, але й починає припікає. В повітрі витає приємний аромат квітів, щойно скошеної травички і навіть печених на вогні страв. Хтось, відчувши цей аромат, і сам думає чим швидше вирватись на природу з тенет бетонного міста на зустріч природі. Так, коли все
📖 Сучасна проза
Ох, відкинути б так тридцятку літ назад! Та повернутись на цю ж вулицю! Засніжену вулицю, обперезаною крутими кучугурами, пройтись по глибокому снігу, відчуваючи, як під ногами потріскує мороз… Щоки розчервонілись, до теплої хати поспішаєш! Піднімаєш голову догори, а там згустки диму, що тягнуться із кожного димаря людських осель. І проходячи повз будинки, викрикуєш:
📖 Сучасна проза
І ось на небі спалахнула блискавка, за нею пронеслось гуркотіння. Ще мить – і холодні краплі дощу поринули з неба. Ніка вирішила, що потрібно негайно повертатись до міста. Дощ посилювався. Дівчина піднялась з каменю і рушила в бік, де блиснуло світло. Тільки вона звернула не в бік міста, а – у протилежний. Але цього вона не помітила. Дощ лив немов з відра. Дівчина