...Він відгортав її волосся, торкався обличчя, а Віта відчувала, що не владна над тілом, наче воно само знає, як вгамувати голод. Почали боліти ясна, нити зуби, рот наповнюється слиною, а горло пекло. Віта раптом дуже виразно почула, як б’ється його серце, як із легким шелестом, з рівномірними інтервалами, тече кров на шиї. Так близько. Щось чуже і хиже підказувало,

- Як ти змерзла! Випий вина, зразу попустить. Аліса машинально простягнула руку і, намагаючись вгамувати тремтіння і не розлити напій, піднесла келих до губ. Вино було теплим, густим, терпко-солодким і обпікаючим. Воно пахло медом, травами і… кров’ю? Чомусь Аліса була впевнена, що вона є у напої, але вже не могла зупинитись. Було у вині щось настільки смачне, що

Перше кохання як і перша зрада - особливі і запам'ятовуються назавжди

Крук стукав дзьобом у шибку. Він знайшов мене. Знов. Як і минулого разу. Позаминулого. І десятки разів доти. Де б я не ховалась – у глухому, безлюдному селі чи в багатомільйонному місті – він завжди знаходить мене. Бо я – Відмічена. Я несу його печать на своєму тілі.