Читати книгу - "Банальна історія , Христина Вілем"

Легка усмішка, спокійно витриманий погляд, невимушене спілкування і байдужа легкість прощання.

«Невже це справді я? Невже насправді я не відчуваю нічого до цього чоловіка?»

Ще кілька років тому вона не могла уявити таку реальність, а тепер їй не віриться: невже це все було насправді?..

Ірина вперше побачила Максима відпочиваючи на березі озера. На рік молодший за неї, він привертав увагу статурою, кольором шкіри і пронизливими карими очима. На тому спогляданні все і закінчилось. Вони жили у різних кінцях містечка і не перетинались. Аж цілий рік.

Максим зайшов у гості до друга і врятував Ірину від нав'язливого шанувальника. Галаслива компанія зависала на імпровізованому танцмайданчику і Максим, запросивши Ірину на танець вже не відпускав. Її залицяльник образився, забрав музику і всі розійшлись, а вони так і залишились вдвох, вдаючи, що музика і досі грає. А потім стояли під квітучими вишнями і цілувались до запаморочення.

Та ніч була особливою: квітучою, повномісячною і солов'їно-цвіркуновою. Щоб дотягнутись до його губ Ірині треба було обняти його і піднятись навшпиньки...

Дівчина нишком прокралась додому і спала аж дві години. А коли відкрила очі, зрозуміла: це не гра, все було насправді і було чудесно, але якщо він прийде знов, вона втече...

         Інтуіція? Але хто слухає інтуіцію у 16 років?

Увечері Максим прийшов знов. Прийшов, щоб сказати, що сьогодні немає часу для них, але завтра прийде обов'язково і надовго.

Ірина не розуміла, що зі нею відбувається. Хлопець їй подобався, вона хотіла його бачити, торкатись, цілувати і отримувати поцілунки у відповідь, але... звідкись з'явився страх. Вона боялась розвитку стосунків, боялась того, чим це можуть закінчитись.

Десь підсвідомо Ірина розуміла - це набагато серйозніше, аніж здається. Не просто флірт чи розвага, а щось більше і справжнє. Воно зріло у ній, чекало, як насінина – теплого дощу. Тієї ночі воно пустило коріння і почало проростати.

Ірина відчувала, як нове і невідоме почуття обплітає її серце. Але... воно може - і буде - боліти.

Того вечора вона втекла. Страх переміг. Ірина стояла у кінці вулиці під тополею, дивилась на зорі і боролась із собою. Страх здався, серце перемогло.

Максим чекав. Із букетом нарваних у сусідів троянд і без жодного запитання. Коли він торкнувся її руки Ірина вирішила – не сьогодні...

Вони гуляли нічними вулицями тримаючись за руки, сміялись і розмовляли про все на світі, одразу забуваючи сказане. Було добре і легко.  Вона забула свої страхи.

Вони домовились, що зустрінуться у суботу перед дискотекою. Цілий тиждень Ірина мріяла про зустріч так, як це вміють тільки в юності. Вона неймовірно хотіла побачити Максима, від цієї думки у горлі з'являвся клубочок, а по тілу бігли мурашки. Напевно вона занадто напружувала уяву, занадто чекала і хвилювалась, бо коли вони зустрілись – не відчула нічого.

Потім почалось навчання, Ірина у одинадцятому класі, Максим в училищі. Вони не часто бачились і погані передчуття повернулись. Ярина почала уникати зустрічей і дуже не хотіла, що їх вважали парою.

З першим снігом вона розірвала наші стосунки. На питання "чому?" – відповіла: "я не можу пояснити, щось не дає мені бути з тобою. Я не можу..."

Навесні Максим повернувся і просто спитав "як справи?»

 «Добре, на носі екзамени, потім підготовка до вступу, плюс до того – проблеми в родині».

"Отже, у тебе майже не буде часу".

«Так».

"Я навідаюсь через кілька тижнів, у мене теж справи".

«Добре».

Справи затяглись і вони не бачились до наступного літа. Ірина загнала спогади далеко у підсвідомість, насолоджувалась життям і почала зустрічатись із своїм однокласником. Він став її першим, а наступного дня сказав: «Я тобі нічого не обіцяв».

«А чи я тебе про щось просила?»

Ірина дивилась на нього і усміхалась, хоча хотілось кричати від розчарування. Вона не очікувала пропозиції руки і серця, навіть не вірила в те, що ці стосунки затягнуться надовго, але такого боягузства аж ніяк не сподівалась. І все ж Ірина сприйняла все на диво спокійно. Її опанувала незвична байдужість, так, наче все відбувалось не з нею, не насправді.

Через кілька днів вона зустрілась із Максимом.