Пролог Краплі моєї крові падали на зелене листя папороті; десь здалеку, позаду, було чути людські крики й гавкіт собак. Чим стрімкіше я бігла від цих криків, тим більше ран мені завдавали гілки Живого лісу. Крові було багато; навіть найстаріший пес, у самому глухому лісі, вислідив би мене без зусиль. Але смерть, що ось-ось мала мене наздогнати, підживлювала мій