Читати книгу - "Покарання Валентини, Ева Роман"

– Я можу уявити, коханий. Я ж не відмовляюся від своїх емоцій, як ти. І мені дуже сумно і боляче за тебе. Хочеш, я тобі десь пошукаю самку?

– Щоб вона мене з'їла після того, як я на неї своє насіння обприскаю?! Павучихи такі, чули... Та ще й тобі потім теж доведеться погоджуватися самця шукати, чи як?

— А тобі потім вже все одно має бути, тебе ж з'їсть самка, — резонно нагадала Валентина. — І взагалі, ти не відчуваєш емоцій, у тебе немає серця, ти не повинен ревнувати.

Арсеній не відповідав. Шумно копався у своїй пластиковій в'язниці. Цей пластиковий контейнер був першим, що вона придбала в цьому світі після того випадку з довговолосим хлопцем, який приклеїв себе суперклеєм до рекламної тумби. Вона зрозуміла, що краще не показувати місцевим Арсенія і носити його в сумці, а не на плечі або в руці. І просто взяла цю коробочку з полиці в зоомагазині. Тоді у неї ще не було місцевих грошей і роботи. І вона вкрала безпечний будиночок для свого коханого, щиро переживаючи, чи не вплине це негативно на процес їх прощення.

Розділ 4