Читати книгу - "Рідною, Роман Євдокимов"

Кожне слово твоє навиліт.

Якби звуки вміли вбивати,

Я би вмер. На жаль, вони вміють.

Всесвіт раптом зануриться в вату.

Павутиння тримає планети.

Я замру. Я буду чекати.

Ти потрапиш в мої тенети.

Так було, так є і так буде.

Ти цього можеш не пам’ятати,

Але кожного разу, всюди

Ти моєю приречена стати.

Сотні років, наче Сансара,

Все повторюється між нами.

І закінчується так само –

Ти вбиваєш мене словами.

 

---

 

Навіщо птахам літати

Щороку в краї далекі,

А потім вертатись до хати –

Про це запитай у лелеки.

Навіщо веселі річки,

Блискучі, неначе зорі,

Вплетаються в море, як стрічки –

Про це запитай у моря.

Навіщо тебе ростила,

Навіщо не спала ночами,

Всю душу в тебе вложила –

Про це запитай у мами.

Де твої мова і воля,

Край і додому стежина,

Майбутнє твоє і доля –

Про це розповість Україна.

 

---

 

Раніше було інакше.

Взагалі не ті технології.

Дроти, голуби, телеграми.

А ті, що тоді брехали – брехали самі,

Не їх соцмережі і не телеканали.

Принаймні тоді вони щось робили самі.

А ще вони, хоч іноді, та вмирали.

Раніше була ковбаса,

Що коштувала недорого.

Трохи грошей і трохи крові,

Яка десь там собі проливається.

Економіка тоді міцною вважається,

Якщо тече більше вражої, ніж нашої.

Це на вартості ковбаси дуже відбивається.

Так, раніше лилася кров,

Так, зараз вона теж ллється.

Але нафта впала, а долар виріс –

На все дуже змінилися ціни.

Будь ласка, слідкуйте за прейскурантом.

Раптом це все стане недоцільним.

Раптом, те, що нічого не варте,

залишиться нічого не вартим.

 

---

 

Я міцно тримаю прапор

Кольору неба і жита.

Я не хочу під ним вмирати.

Як не дивно, я хочу жити.

Я міцно стою на землі,

В якої вбивають волю,

Яку прагнуть забрати собі

Вороги. Але я не дозволю.

Я міцно стискаю зуби.

Мої плечі ширші за гори,

За ними ховаються люди

Від ворога, смерті, горя.

Моя воля, немов залізо.

Я міцно тримаю зброю.

На мою Батьківщину лізуть

Вороги. Але я не дозволю.

 

---

 

Вдень болять очі,

Дратують люди.

Мені досить ночі

І темряви всюди.

Ліс кличе і манить,

Де вітер гуляє,

Дерева не сплять,

Природа співає

Пошепки пісню

Прадавніх богів,

В годину пізню

Пригадує їх.

Де місяцем вмитий,

Зроблений з ясеня,

Ідол шанує

Суворого красеня,

Там розведу

На галяві багаття.

До мене прийдуть

Померлії браття.

Лише одна ніч

Між квітнем і травнем

Дається за рік

Їм прадідом давнім.

Най буде гулянка,

Гудітеме ліс там!

А завтра я зранку

Повернусь до міста.

 

---

 

Сергій Сова

 

Сьогодні загинув воїн.

Він бився за нашу волю.

Сьогодні загинув воїн

В неправедному бою.

На нього чекала мати.

Він не хотів вмирати,

Але він пішов воювати

За правду і землю свою.

Сьогодні загинув воїн.

Він не покинув зброї.

Не помирають герої,

І він буде вічно живий

У віршах і піснях складених,

Що на його честь лунатимуть.

Якщо ми воїна зрадимо,

Переможе нас ворог злий.

 

---

 

Втеча

 

Зробіть мені маску без очей,

Я більше не хочу бачити світ.

У ньому багато таких речей,

Яких нікому знати не слід.

Забийте у вуха мої цвяхи,

Я хочу чути тишу таку,

Що зрозуміє лише глухий.

Сяду тихенько собі в кутку.

Тоді я побачу небесні сади,

Тоді я почую їх дивний спів.

Якщо наважишся, спробуй і ти.

Зречися світла, позбудься слів.

 

---

 

Фентезі

 

 

На початку, коли не було нічого,

З’явився у Всесвіті орієнтир –

Прадерево, біля коріння якого

Палав чистим сяйвом своїм Алатир.

Сила і міць в камені тому,

Священне коріння він береже.

Дажбог щовесни засіває без втоми

Землю, і людство, і все живе.

Тут спочиває і сил набирає

Бог грому і блискавки щозими.

Могутність Перунові повертає

Камінь чарівний, кажуть волхви.

Діва Зоря, Лада-богиня,

Вічне Безсмертя людської душі.

Камінь живий стереже і понині

Свої таємниці й секрети чужі.

Так і минає багато століть.

Змінилося все, але до цих пір

У вирії Живий вогонь горить,

Прадерево квітне, під ним – Алатир.

 

---

 

Вчися слухати тишу.

Хоч мить помовчи. Не дихай.

Так набагато ліпше

Чути той голос тихий,

Що крізь століття шепоче,

Через віки лунає,

Бути почутим хоче,

Бути мудрим навчає.

Вмій зупинитися вчасно.

Хоча б на долю секунди.

Неясне тоді стане ясним.

Зрозумілими стануть люди.

Помічай коротенькі миті

Радості, легкості, щастя.

Забувай про надії розбиті.

Розпали у душі багаття.

Спробуй робити простішим

Складне, нецікаве – цікавим.

Зупинись і послухай тишу.

Візьми книжку. Звари собі кави.

 

---

 

Я бажаю, щоб все якомога простіше було.

Ти бажаєш незрозумілого.

Раніше за це спалювали живцем.

Добре, що ми не тоді, а зараз живем.