Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Платон потягнувся за згортком, котрий там лежав. І раптом був відкинутий на землю біля кристалу якимось невідомим чоловіком.

- Як же добре, що ти все зробив за мене! – вигукнув він, вихопивши зі сховку пакет і діловито засовуючи його собі у віртскриню. Згорток розтанув у повітрі. Тепер, щоб отримати його назад, треба було або обмінятися, або перемогти цього геймера.

Платон спочатку аж розгубився від несподіванки. Сидів, витріщаючись на високого мага в гостроверхому капелюсі, синій класичній мантії в срібні зірочки і магічним посохом в руці. На обличчі чоловіка була поцяткована блискітками маска, тому розгледіти обличчя не було змоги. Але якщо б і розгледів, то це нічого б не дало, бо явно аватар було взято із стандартного набору гри. Незнайомець був чистим, нубом, позбавленим будь-якого апгрейду, який так чи інакше завжди з’являвся, поки гравець походив рівні.

Платон схопився на ноги й одразу ж у стрибку вдарив нахабу ногою в живіт. Той, напевно, не чекав такої спритності, тому пропустив удар, відлетів до кристалу, вдарився головою об гостру грань. Але одразу ж зорієнтувався, бо посох, котрий так і не випустив з руки, випустив у Платона сніп вогняних іскр, які почали руйнувати хлопцеві захисти один за одним. Спочатку зникла аура повільної регенерації, котра була в характеристиках куртки, потім почав танути кокон жовтого захисту від магії вогню. Це була одна з початкових характеристик Платона як персонажа-варвара. За варвара проходження було найлегшим, тому хлопець сьогодні його й обрав. Той пер напролом, знищуючи все на своєму шляху. Але й маги, котрі на початку гри були найслабшими, прокачавшись, на останніх рівнях всіх і все знищували дуже легко.

Як так могло статися, що маг, вважай, першого рівня, на що вказував аватар і стати ворога, зумів завдати йому, одному із найсильніших дамагерів у грі, такої сильної шкоди? Платон задіяв сувій хілки, підняв рівень здоров’я, який упав майже на половину і зробив вигляд, що втікає ліворуч, хитнувся туди, уникаючи чергової магічної блискавки. Але потім різко стрибнув праворуч, вже тримаючи в руках зброю варвара. Одночасно з обманним маневром хлопець увімкнув режим берсерка – одне з найкрутіших умінь варвара. В руках хлопця смертоносними вітряками закрутилися одночасно дві величезні сокири. До нахабного мага було всього два кроки – Платон в режимі берса подолав їх за якусь долю секунди і з розмаху з силою вгатив по ворогові. Хотів одразу ж покінчити з нубом, котрий невідомо як потрапив аж на передостанній рівень гри.

Проте сталася дивна річ – його бойові сокири ковзнули по захисному щиту, миттєво закастованому дивним магом. Щит теж був нестандартний – пірамідальний, до речі, такого Платон ще ніколи не бачив. Він виник перед магом у момент, коли сокири берсерка майже опустилися на ворога. Сокири проїхалися похилими гранями, а гострий вершечок магічної піраміди зненацька проштрикнув Платона наскрізь, завдаючи смертельної рани. Оце так поворот! Хлопець відчув слабкий біль в районі грудей, і його почало виносити з гри. «Ви загинули! - замиготіло перед Платоновими очима. Продовжити гру? Так. Ні."

Сіра картинка, на фоні якої з’явився напис, затухала, зникала. Там, у грі, маг піднявся на ноги, відсалютував Платонові посохом, неначе знав, що він дивиться зараз на нього, і зник.

Як так могло статися, що він, варвар сто сорокового рівня, програв якомусь нубові, отримав ганебну й неочікувану поразку? Хлопець натиснув «Так», стягнув віршолом з голови й вилаявся.

Чи могло бути так, що досвідчений гравець натягнув нубський аватар і прикидався магом першого рівня? Та ну! Це неможливо! Тоді характеристики персонажа не були б майже на нулі, як це вгледів хлопець, ще й ще раз запускаючи повторний перегляд запису своєї битви з незнайомцем на комп’ютері. Це не могло бути помилкою програми: маг – один, Платон – сто сорок, чіткі цифри.

Хлопець задумався. Перед очима на екрані миготіли його сокири і магічні заклинання ворога, явно не першого рівня. Ось гострий вершечок захисного й смертоносного поля входить варварові в груди, ось маг щириться в задоволеній посмішці. Переможній, втішеній, наче він був упевнений, знав, що Платон не знає такої фішки. Це справді було так. У переліку всіх магічних особливостей гри, які він почав переглядати, такого різновиду заклинань не було.

Якийсь читер? Але геймгвард «Кристалу» досить потужний. За використання чит-кодів у будь-яких іграх вірту всім загрожував вічний бан!

Раптом хлопець, дивлячись, мабуть, всоте на запис битви, помітив маленьку білу цятку на мантії мага в районі грудей. Це міг бути просто дефект у представленні візуалу, якийсь засвічений піксель, але Платон максимально наблизив картинку і розгледів щось схоже на вісімку. Зробив скріншот, вкинув зображення в редактор, покращив яскравість і чіткість (все одно все було дуже розпливчасто), а потім запустив у глобальний віртпошук схожого імажу. Він не сподівався, що картинку з такою якістю ШІ обробить правильно. Але, як не дивно, одразу ж перед його очима вигулькнуло знайоме фото – горизонтальна вісімка з очима всередині порожнин цифри.